Ощадливе використання енергоресурсів:

• будинки з високим класом енергоефективності;
• ощадливе використання тепла, води, газу, електроенергії;
• висока вартість послуг, тому населення заощаджує енергію;
• державні програми та інформаційні кампанії мотивують населення до енергоощадливості.

Плата за фактично спожиті послуги:

• повний облік споживання.

Приватна власність житла:

• сподівання на себе у вирішенні питань житлово-комунальних послуг;
• ментальність відповідального власника.

Можливість вибору виконавця окремих видів послуг:

• населення може обирати постачальників послуг;
• конкуренція забезпечує високу якість обслуговування.

Захист бідних верств населення:

• адресна допомога бідним;
• відсутність пільг.

Марнування енергоресурсів:

• будинки зі значними енерговтратами;
• неощадливе використання тепла, води, газу, електроенергії;
• відсутність у населення мотивації економити через низьку вартість послуг;
• державні інформаційні кампанії майже відсутні.

Плата за нормативами:

• Incomplete metering
of consumption;
• Overstated and outdated norms.

Державна власність житла:

• сподівання на державу у вирішенні питань житлово-комунальних послуг;
• відсутність усвідомлення себе власником житла.

Відсутність конкуренції щодо тих послуг, де вона можлива:

• споживачі не мають можливості вибирати більш якісні послуги за оптимальними цінами;
• відсутність конкуренції серед постачальників – причина низької якості обслуговування.

Пільги як бідним, так і багатим:

• неефективна система адресної допомоги бідним;
• понад 84% пільговиків – небідне населення.

Ощадливе використання енергоресурсів:

• правдиві (високі) ціни на енергоресурси згідно їх собівартості;
• енергоефективне сучасне обладнання;
• чітка і контрольована система повного обліку енергоресурсів;
• якісні послуги.

Тарифи повністю покривають витрати на послуги, що забезпечує інвестиції в інфраструктуру:

• підприємства здійснюють заміну обладнання та мереж;
• використовуються альтернативні джерела енергії;
• у структурі тарифу на теплову енергію частка за енергоресурси складає до 20%;
• надходжень від споживачів вистачає для того, щоб своєчасно та в повному обсязі розраховуватись з постачальниками енергоресурсів.

Держава створює стимули до економії ресурсів::

• сучасні методики формування тарифів орієнтовані на енергозберігаючі заходи;
• дієві державні програми підтримки.

Марнування енергоресурсів:

• занижені (низькі) ціни на енергоресурси;
• енергоємне, застаріле обладнання;
• відсутність системи повного обліку енергоресурсів;
• неякісні послуги.

Неповне відшкодування тарифами витрат на послуги та відсутність коштів на інвестиції в інфраструктуру:

• 65% мереж зношені більш ніж наполовину, 35% з них – майже повністю;
• високий рівень споживання газу та залежність від Росії;
• більше як 60% у структурі тарифу на теплову енергію становлять витрати на газ і електроенергію;
• споживачі мають значні борги перед підприємствами, в результаті – підприємства не можуть своєчасно розраховуватися з постачальниками енергоресурсів.

Відсутність стимулів до економії ресурсів:

• система формування тарифів не стимулює до економії енергоресурсів;
• недостатня державна підтримка заходів з енергозбереження.