Уряд та уповноважені центральні органи виконавчої влади приступили до громадських обговорювань підзаконних нормативно-правових актів до ЖКП на основі Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який Верховна Рада прийняла ще 9 листопада 2017 року.
Нагадуємо, що у травні 2018 року минув термін виконання положень Закону щодо підготовки підзаконних нормативно-правових актів для його імплементації. А вже 1 травня 2019 Закон повинен вступити у дію. Як бачимо, залишилося обмаль часу, а роботи дуже багато, адже підзаконна база буде тільки обговорюватися і прийматися.

Для чого потрібна підзаконна база?
Ця підзаконна база приведе ринок житлово-комунальних послуг в Україні у цивільний стан, сприятиме енергозбереженню, а відтак - енергетичній незалежності нашої країни. А відсутність же цієї бази зумовлятиме низку проблемних питань щодо управління житловим фондом та гальмуватиме житлову реформу, проголошену Урядом.

Мета Закону України «Про житлово-комунальні послуги»
Основна ідея цього закону полягає у тому щоб, по-перше, демонополізувати пропозицію та створити конкуренто-здібний ринок, відкритий для нових суб’єктів, які будуть боротися за підвищення якості, надаваних ними житлово-комунальних послуг. По-друге, демонополізувати попит, тим самим надавши співвласникам будинків самостійно обирати та змінювати виконавців послуг та модель договірних відносин. По-третє, створити ринок відносин, де у кожного співвласника буде можливість особисто договорюватися про ціну та послугу і відмовитися від державного регулювання тарифів. По-четверте, зробити тарифоутворення прозорим та справедливим і надати споживачам повний доступ до облікової інформації.
Щоб ці положення повною мірою вступили у дію, треба оновити Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Нові підходи демонополізації повинні бути узгоджені із законодавчими актами.

Що зміниться після набрання чинності Закону?
1. У новому законі буде усунуто штучне розділення послуг з утримання і управління багатоквартирним будинком. Ці послуги будуть об’єднані, адже утримання будинком визначено як невід’ємну складову управління.
2. Ціна послуги з управління визначена як вільна (договірна). Тобто Закон дозволив самостійно домовлятися про розмір ціни цієї послуги співвласникам багатоквартирного будинку і потенційним управителям. І при цьому у співвласників залишається можливість самостійно обирати і змінювати управителів, як передбаченою законом «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Завдяки цьому, створюватимуться передумови для реальної конкуренції на ринку управління житлом.
3. Упроваджується такий державний соціальний норматив як «гранична норма витрат на управління житлом». Для співвласників будинків це буде означати, що і на витрати на управління багатоквартирним будинком взагалі, і на плату за управління зокрема поширюватиметься чинна в Україні система пільг та субсидій на оплату житлово-комунальних послуг.