Розгляньмо характерні особливості втрат енергії житловими будинками, опираючись на специфіку їх зведення та враховуючи роки забудови.

Загалом більшу частину житлового фонду населених пунктів України становлять багатоквартирні житлові будинки, побудовані за індивідуальним або типовим проектом. Останні у світлі масовості їхньої забудови потребують особливої уваги та детального розгляду.

Найбільше  типових будинків зводилося в період масової урбанізації. У багатьох країнах типові будинки є основою архітектурного вигляду спальних районів більшості міст. Значного розвитку вони отримали в СРСР та інших соціалістичних країнах. За матеріалами, що були використані при зведенні несучих і зовнішніх огороджувальних конструкцій, серійні будинки можна поділити на залізобетонні, блокові і цегляні. Окрім того, при серійному будівництві застосовувалися також деревина та різноманітні деревні плити (в основному при улаштуванні крокв’яних конструкцій дахів та віконних конструкцій) та покрівельні матеріали. Залізобетонні конструкції типових будинків за технологією будівництва є панельні, монолітні та збірно-монолітні.

За роками забудови можна виділити такі житлові будинки та їхні проблеми з  погляду енергоефективності:

1. Будівлі, зведені до 1920-х років.
2. Будівлі, зведені у 1920-1940-х роках.
3. Будівлі, зведені у 1950-х роках.
4. Будівлі, зведені у 1960-х роках.
5. Будівлі, зведені 1970-1980-х роках.