Тобто кожен із нас є співвласником стін, горища, підвалу будинку, його систем тепловодопостачання і водовідведення, електропостачання, сходових клітин та іншого спільного майна будинку. Але власність зобов’язує. Тому кожен власник зобов'язаний утримувати майно, яке йому належить (якщо інше не встановлено договором або законом). Отже, власники квартир у багатоквартирних будинках зобов'язані самостійно нести витрати з утримання як своїх квартир, так і спільного майна будинку.

Водночас жоден нормативно-правовий документ не передбачає проведення обов'язкових відрахувань на капітальний ремонт багатоквартирних будинків власниками приватизованих квартир та нежитлових приміщень.

Внаслідок цього за наявності значної потреби в коштах на такі цілі, джерела регулярного фінансування капітального ремонту таких будинків практично відсутні.    

Житловий фонд продовжує старіти і вимагає все більшого обсягу ремонтних робіт, тобто необхідність у все більших коштах постійно зростає. За цих умов проведення будь-яких робіт капітального характеру (у тому числі і з реалізації енергоефективних заходів) у будинку вимагає прийняття спільних рішень співвласників квартир.  

Чи існують механізми прийняття спільних рішень у багатоквартирному будинку? Відповідно до вимог Цивільного кодексу Україні (ЦКУ), «розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників». Тож для прийняття будь-якого рішення щодо спільного майна, необхідно одержати стовідсоткову згоду всіх співвласників. На практиці дійти одностайної згоди співвласників щодо якогось питання можливо лише в будинку з невеликою кількістю квартир, та й то не завжди. Тому українське законодавство передбачає альтернативний механізм прийняття рішень щодо спільного майна в багатоквартирному будинку в умовах співвласності за відсутності  100% згоди – об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі – ОСББ).

ОСББ – це «юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна» (ЗУ «Про ОСББ»). Членами ОСББ можуть бути фізичні та юридичні особи, які є власниками житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Найважливіші питання – у тому числі про реконструкцію та ремонт будинку – вирішуються загальними зборами ОСББ шляхом голосування. Типовий статут ОСББ передбачає, що рішення про реконструкцію та ремонт будинку приймається 3/4 голосів присутніх на зборах членів об'єднання (для правомочності зборів необхідно, щоб на них були присутні більше ніж 50% членів ОСББ). Порядок голосування на зборах визначається статутом об'єднання.

Спільне рішення загальних проблем щодо утримання та управління будинком призводить не лише до покращення його стану, але й до поліпшення відносин між мешканцями; сприяє більш тісним контактам, теплому мікроклімату, а відповідно, і до комфорту спільного проживання.

На початок 2015 р.  в Україні створено понад 17 тис. ОСББ. Приєднуйтесь!

ЕНЕРГІЯ ДОВКІЛЛЯ або енергія відходів – це енергія, отримана з органічних залишків життєдіяльності тварин, каналізаційних стоків та біологічних відходів харчової промисловості. Виробництво енергії відбувається шляхом виготовлення біогазу з твердих або рідких видів відходів. Для цього будують спеціальні біогазові станції, які можуть бути встановлені на каналізаційних очисних спорудах, на фермах та підприємствах переробки сільськогосподарської продукції або на полігонах твердих побутових відходів. Основною складовою біогазу є газ метан, який потенційно може замістити використання природного газу в Україні

Тож енергія відходів є альтернативою, яка з часом може задовольнити потреби великих міст в енергоресурсах.

У 2012-2013 роках Швеція ввозила з закордону близько 800 тис. тон сміття на рік, оскільки в країні не було достатньо відходів для виробництва теплової та електричної енергії. Загалом Швеція планує замінити 75% енергії на поновлювальні джерела до 2030 року. А до 2050 повністю відмовитись від використання традиційних палив.

Технічні рішення (технічні характеристики, обладнання, особливості встановлення та експлуатація, виробники, переваги та недоліки)

Україна має великий потенціал біомаси, доступної для виробництва енергії. Основними складовими цього потенціалу є відходи сільського господарства, відходи деревини, а в перспективі - енергетичні культури, вирощування яких почало активно розвиватися в останні роки.

Відходи – будь-які  речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. 

Побутові відходи – відходи що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.  

Тверді відходи – залишки речовин, матеріалів, предметів, виробів, товарів, продукції, що не можуть у подальшому використовуватися за призначенням.

Звалища і полігони твердих побутових відходів (ТПВ) здійснюють суттєвий негативний вплив на довкілля. Внаслідок того, що останнім часом у складі ТПВ, крім звичайних компонентів – харчових залишків, паперу, пакувальних матеріалів, пластмас, скла тощо, зростає кількість відпрацьованих електроприладів, акумуляторів та елементів живлення, люмінесцентних ламп, які містять токсичні метали, в зоні впливу сміттєзвалищ відзначають більш сильне, порівняно з фоном, забруднення поверхневих водних джерел і ґрунту важкими металами. 

Закриття полігонів і сміттєзвалищ та їх використання для будівництва сучасних систем збору й утилізації біогазу матиме позитивний екологічний та соціальний ефект. Науковці розглядають полігони твердих побутових відходів як джерела відновлюваних газових родовищ. Завдяки тому, що звалища ТПВ містять значну кількість органічних відходів, у товщі звалища в умовах обмеженого доступу кисню, органічні речовини під дією природних метаноутворюючих бактерій піддаються процесу анаеробної ферментації з утворенням біогазу. 

Біогаз є багатокомпонентним газом, склад його може змінюватися залежно від морфологічного складу відходів, що потрапляють на звалища, та умов захоронення. Проте, основними компонентами біогазу є метан (40–60 %) і вуглекислий газ (30–45 %). 

До сучасних способів поводження з біогазом, отриманим зі звалищ ТПВ відносять: 

• спалювання з метою виробництва енергії;
• збагачення і використання в якості палива в газотурбінних установках для комбінованого вироблення теплової та електричної енергії; 
• факельне спалювання з метою усунення неприємних запахів і зниження пожежної небезпеки на полігонах ТПВ; 
• використання в якості палива для газових двигунів з отриманням електричної і теплової енергії;  
• використання біогазу в якості палива для автомобілів; 
• збагачення (підвищення вмісту метану до 94–95 %) і використання в газових мережах загального призначення в якості замінника природного газу. 

Використання звалищного газу може забезпечити значний економічний ефект. Досвід розвинених країн світу дає підставу погодитися з таким твердженням. Будівництво систем збору та утилізації біогазу на полігонах ТПВ увійшло в практику розвинених країн Європи і Північної Америки. Зокрема, у США з метою отримання тепла та електроенергії у господарських і житлових об'єктах використовуються понад 150 великих полігонів. Кількість біогазових установок у цій країні налічує близько 244 одиниць, які продукують 4,3 млрд м³/рік. У Німеччині діє близько 4 тисяч біогазових установок (половина працюючих у світі). Щороку 280 заводів виробляють біогаз у обсязі 3,7 млн. т. За прогнозами фахівців, до 2020 р. у Німеччині буде функціонувати 20 тисяч біогазових установок.

Дані: Житомирський національний агроекологічний університет. Використання енергетичного потенціалу твердих побутових відходів в Україні.

Використання енергетичного потенціалу полігонів твердих побутових відходів (ТПВ)

Можливі такі способи  використання ТПВ: 

1. Спалювання підготовлених горючих ТПВ у топках котлів і печей із виробленням теплової і електричної енергії. Перед спалюванням ТПВ потребує попередньої обробки – видалення металів, електроелементів, скла, пластику тощо, сушіння та подрібнення. Вторинну сировину, яку отримують в результаті сортування: вловлений метал, компост, шлак та золу можна використовувати у виробництві будівельних матеріалів. 

Підвищення ефективності процесу спалювання ТПВ можливе за рахунок спалювання суміші традиційних викопних видів палива і ТПВ. Враховуючи економічні та екологічні параметри, орієнтовна частка ТПВ для котлів на вугіллі складає 10…20%, для котлів на природному газі – 20…30%. ТПВ можливо спалювати без додавання традиційного палива при наступних параметрах: зольність <60%, вологість <50%, вміст горючих речовин >25%. 

Потенціал заміщення природного газу з розрахунку на місто з населенням 1 млн. чол. становить 90…100 тис. м³. Питомі інвестиції для реалізації цього способу становитимуть 300…400 євро/т ТПВ у рік. 

2. Газифікація (піроліз) – розклад ТПВ під час нагрівання без доступу повітря або його подача у невеликій кількості. У результаті утворюється горючий газ та суміш смол (шлак). Вторинна сировина, як результат сортування: вловлений метал, компост, скло і каміння, які можна використовувати у виробництві будівельних матеріалів. Питомі інвестиції для впровадження газифікації становитимуть  200…300 євро/т ТПВ у рік. 

Ефект впровадження: значно зменшується об’єм ТПВ, менші викиди шкідливих речовин в атмосферу порівняно з прямим спалюванням ТПВ, шлак, що утворюється в процесі піролізу, не має в собі активних речовини та може захоронюватися без додаткової обробки. 

3. Збирання звалищного газу. Основні характеристики полігонів для оцінки їх паливного потенціалу: час із моменту відкриття (років), середня кількість ТПВ, що надходить на полігон (т/рік), компонентний склад. Для оцінки якості звалищного газу і можливих обсягів його видобування, необхідно здійснити пробний відбір шляхом виконання, як мінімум, 10 свердловин (вартість однієї становить 8…12 тис. євро). Одна свердловина охоплює територію в радіусі 30…50 м. Кількість звалищного газу залежить від вмісту органічних фракцій, вологості, температури, щільності відходів тощо.

Питомі інвестиції для впровадження збирання біогазу на полігонах становлять 100…120 тис. євро/т ТПВ. Вихід біогазу − 100 м³/т ТПВ. Найбільш рентабельним є збирання біогазу на полігоні, де захоронено понад 5 млн. тонн відходів із висотою складування не менше 10 м. Переважно такі параметри мають полігони ТПВ міст із населенням більше 100 тис. чол. Оптимальний вік полігону для збирання біогазу − 5…10 років. При витраті біогазу не менше 500 м³/год, доцільним є встановлення когенераційної установки. Збір біогазу необхідно проводити протягом не менше 25 років після закриття полігону.  

Наявність споживача електричної/теплової енергії поблизу полігону значно підвищує економічний ефект від спалювання звалищного газу в когенераційних установках для вироблення електричної та теплової енергії. При цьому частка метану має становити не менше 40%, а мінімальна витрата при спалюванні − близько 500 м³/год. При подачі виробленої електроенергії в мережу, її вартість визначається відповідно до закону про встановлення "зеленого" тарифу. Оптимальним варіантом використання теплової енергії є забезпечення теплом та гарячої водою місцевих споживачів. Питома теплота згорання біогазу залежить від вмісту метану та знаходиться в межах 4300…5400 ккал/м³.

Енергетичний потенціал біогазу оцінюється в 400 ГВт∙год/рік електричної енергії. Використання наявного потенціалу дозволить зменшити викиди СО₂ на 240 тис. т/рік.

Вирішили змінити щось на краще у своїй багатоповерхівці? Тоді вам потрібно знати, що власники житла та співвласники багатоквартирних будинків мають кілька інструментів для залучення інвестицій у проекти з енергозбереження та чистої енергії. Це:

Тепер докладніше про ці інструменти.

Практика реалізації в Україні проектів із упровадження енергоефективних заходів у багатоквартирних будинках показує, що ЕСКО має не просто здійснювати роботи на будинку, але й стати виконавцем/надавачем комунальної послуги з централізованого опалення в ньому. ЕСКО проводить енергоощадні заходи, внаслідок чого зменшується енергоспоживання. А за рахунок отриманої економії (тариф за послугу не переглядається) має можливість здійснити погашення кредиту.

В Україні реалізується низка проектів міжнародної технічної допомоги, які передбачають співфінансування пілотних проектів у житловій сфері, у т.ч. спрямовані на підтримку ОСББ. Співфінансування проектів з боку таких інвесторів відбувається на безповоротній основі. Особливістю використання цього джерела є те, що скористатися ним можливо лише при безпосередній зацікавленості та участі місцевої влади, яка співпрацюватиме з грантодавцями згідно з підписаними меморандумами тощо. Найбільш зацікавленими сторонами, які могли б застосувати цей фінансовий інструмент і вкладати гроші в ресурсозбереження у багатоквартирному житловому фонді, можуть виступати ОСББ та підприємства-виконавці житлово-комунальних послуг.

На сьогодні в Україні програмне кредитування ОСББ на енергоефективні заходи здійснюють комерційні банки "Банк Львів"  (м. Львів) та "МетаБанк" (м. Запоріжжя). Цим сегментом ринку також цікавляться й інші комерційні банки, як наприклад: Банк "Конкорд" (м. Дніпропетровськ) та Банк "Південний" (м. Одеса). "Банк Львів" є учасником програми кредитних гарантій Агентства США з міжнародного розвитку (DCA USAID). Така кредитна гарантія видається Державним Казначейством США та визнається Національним Банком України, а тому дає змогу комерційному банку знизити вимоги застави, збільшити термін кредитування та спробувати себе на новому ринку, будучи захищеним кредитною гарантією.

На сьогодні"Банк Львів" є єдиним комерційним банком в Україні, який кредитує енергоефективні заходи ОСББ на період до п’яти років, оскільки інші комерційні банки видають кредити ОСББ виключно в межах одного року. "МетаБанк" та Банк "Конкорд" також заявили про свою готовність взяти участь у програмі DCA USAID і працюють над виконанням відповідних процедур та умов. Укргазбанк є чи не найактивнішими державним банком, який за підтримки держави вже понад рік пропонує кредитні програми на енергоефективні заходи в ОСББ. Крім того, державні програми з підтримки запровадження енергоефективних заходів у житловому секторі (в т. ч. і ОСББ) обслуговують також державні банки Ощадбанк та Укрексімбанк.

Від квітня 2015 року держава активно стимулює населення до впровадження енергоефективних заходів через здешевлення кредитів на придбання енергоефективного обладнання та матеріалів. Програма підтримки енергоефективних заходів буде продовжена й у 2016 році. За даними моніторингу, що оприлюднило Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, станом на 1 грудня 2015 року для населення банки видали вже майже 69 тисяч кредитів на суму понад 1 млрд грн. Кількість ОСББ, що скористалися Програмою, дорівнює 152. Вони взяли кредитів на суму 14,3 млн грн.

Фінансування проектів у житловому секторі може бути розподілене між енергосервісними компаніями-інвесторами та мешканцями будинків із наданням містом пільг та можливої бюджетної підтримки на ранніх стадіях програми. Створення прозорого нормативного середовища та економічне стимулювання проектів із модернізації житлових будівель має забезпечити привабливість цього сектора для ЕСКО. Розроблення ефективних механізмів щодо залучення громадян до активної участі та контролю таких проектів не тільки переконає мешканців у якості виконаних робіт, але й дасть гарантії інвесторам.

Комерційне фінансування для модернізації багатоквартирних будинків використовується в усіх європейських країнах, США і Канаді. Досвід країн, де мешканці багатоквартирних будинків об’єдналися та взяли на себе ініціативу з управління власними будинками ще 20 років тому, доводить, що фінансування проектів із модернізації будинків – це прибутковий напрямок діяльності.

Останнім часом в Україні особливої актуальності набувають проекти із заміщення використання природного газу для опалення і виробництва гарячої води альтернативними видами палива та енергії. Для цього застосовуються різні механізми, в т. ч. відшкодування частини тіла кредиту, залученого населенням на придбання твердопаливних, електричних чи інших котлів, для яких використовуються інші, ніж природний газ, види палива та енергії. Станом на 1 грудня 2015 року на заміну газових котлів українці взяли майже 13 тисяч кредитів загальною сумою 211 млн грн.

Таким чином, реалії та перспективи щодо пошуку джерел фінансування для впровадження проектів із чистої енергії не є вже зовсім невтішними. Виведення комунальних підприємств на рівень беззбиткової діяльності внаслідок підвищення комунальних тарифів до економічно обґрунтованого рівня дасть змогу збільшити обсяги власних коштів підприємств, які можна буде  інвестувати в проекти із чистої енергії. Зростання  кількості ОСББ сприятиме більш активному залученню коштів мешканців для впровадження енергоефективних проектів у житлових будинках. Тож створюйте ОСББ та робіть свої будинки енергоефективними!

ГІДРОЕНЕРГЕТИКА теж не забруднює атмосферу. Гідроенергетика становить 8% у загальному енергетичному балансі нашої країни, але нові об’єкти можуть потенційно розміщуватись у будь-якому регіоні, який має малі або великі річки. В Україні понад 22 тис. річок. Але лише 110 із них довші за 100 км. Тому основні ресурси гідроенергетики зосереджені на малих річках. 

Водночас, внаслідок спорудження гідроенергетичних об’єктів затоплюються великі ділянки землі, зникають цінні породи риб, втрачаються родючі ґрунти. Тому подальший розвиток гідроенергетики потребує зменшення екологічних ризиків.

На сьогодні, потенціал гідроенергетики використовуються на 60%, в основному за рахунок Дніпровського каскаду та інших великих гідроелектростанцій (ГЕС). Залишок потенціалу можливо реалізувати за рахунок встановлення нових та відновлення старих потужності малих ГЕС. У відповідності до існуючої класифікації до малих гідроелектростанцій (МГЕС) відносять гідроелектростанції потужністю від 1 до 30 МВт, до міні-ГЕС — від 100 до 1000 кВт, до мікро-ГЕС — не більше 100 кВт. Станом на 2014 рік в Україні діє близько 100 МГЕС із загальною встановленою потужністю близько 85 МВт. При цьому, слід відзначити, що в 1960-х роках минулого сторіччя в Україні існувало близько 1000 мікро- та міні- ГЕС. Деякі з них можливо відновити. 

Основним недоліком будівництва МГЕС, особливо на гірських річках, є порушення природного стану екологічної системи і необхідно завжди виконувати перевірку екологічних ризиків таких станцій.

Технічні рішення (Технічні характеристики, обладнання, особливості встановлення та експлуатація, виробники, переваги та недоліки)

Переваги малої гідроенергетики: 

• виробництво електроенергії без використання викопного органічного та атомного палива;
• значний термін служби та висока надійність експлуатації;
• передбачуваність та забезпеченість режимів роботи; 
• висока маневреність і коефіцієнт готовності;
• можливість повної автоматизації процесу експлуатації;
• низькі амортизаційні витрати; 
• мінімальний вплив на навколишнє середовище при вірному виборі місця розташування; 
• мінімальний вплив на ландшафт та незначне відчуження земельних ділянок;
• додаткові можливості для ведення рибного господарства, зрошення, водопостачання.

Ситуація у Європейському союзі

Сектор малої гідроелектроенергетики поєднує в собі установки потужністю до 10 МВт, але відіграє важливу роль у досягненні цілей, визначених Європейським Союзом до 2020 р. Сектор пропонує багато переваг, серед яких низька вартість виробництва кВт∙год електроенергії. Це сприяє стабільному та безпечному електропостачанню. Маючи численні переваги, цей сектор повинен боротися з реалізацією все більш вимогливого екологічного регулювання, наприклад, Європейської водної рамкової директиви та захистом ділянок, перелічених у мережі Natura 2000, тобто можливості для розширення сектору скоротилися.

Після мізерної кількості опадів у 2011 р., що вплинуло на виробництво гідроелектроенергії, у 2012 р. кількість опадів повернулася до норми. Згідно даних EurObserv’ER кількість опадів зросла в ЄС на 9,7%, що дало результат у 45,1 ТВт∙год порівняно з 41,1 ТВт∙год у минулому році. Чиста встановлена потужність зросла (до 197,1 МВт порівняно з минулим роком) до позначки близько 14 ГВт (13 928 МВт на кінець 2012 р.). Чиста потужність визначається як максимальна потужність, яка може експлуатуватися та може постійно постачатися на точку приєднання до мережі, коли працює вся установка, її необхідно відрізняти від встановленої потужності. 

Італія – провідний європейський виробник, випереджає Німеччину

Італія знову очолила лігу європейських виробників у сфері гідроелектроенергетики. Згідно даних її Міністерства економічного розвитку 9,4 ТВт∙год валового обсягу виробництва на електростанціях потужністю до 10 МВт у 2012 р. (зниження на 6,4%) – це скорочення другий рік поспіль після піку в 11 ТВт∙год у 2010 р. Італія все ще залишається найбільшою в Європі діючою базою генерації при чистій потужності у 2 905 МВт (2 819 МВт на кінець 2011 р.) та має ряд систем стимулювання для заохочення гідроелектроенергетики. Руслові ГЕС менше 1 МВт мають право на звичайний трьохзонний пільговий тариф "все включено" у розмірі 0,0257 Євро/кВт∙год (до 20 кВт), 0,0219 Євро/кВт∙год (20-500 кВт) та 0,155 Євро/кВт∙год (500-1000 кВт). Крім того, виробники можуть одержувати безпосередню винагороду від GSE (Gеstore Sеrvizi Energetici), яка управляє продажами на їх рахунках, що дозволяє виробникам не продавати електроенергію безпосередньо на ринок. Тоді мінімальний тариф складає 150 Євро/МВт∙год за перші 250 МВт∙год, зі змінною шкалою: 95 Євро/МВт∙год за 251-500 МВт∙год, 82 Євро/МВт∙год за 501-1000 МВт∙год, 76,2 Євро/МВт∙год за 1001-2000 МВт∙год. При більших обсягах виробництва застосовуються ринкові ціни. Таку систему можна поєднувати з діючою системою зеленого сертифікату, але вона застосовується лише до нових установок або установок, що були  реконструйовані або модернізовані новими генераторами. Як варіант, виробники можуть обрати ринкові ціни плюс знижки для дилерів, що є особливо привабливим для руслових ГЕС.

У 2012 р. Німеччина знову повернулася на друге місце з результатом 7,2 ТВт за даними AGEE-Stat, Робочої групи Міністерства екології зі статистики відновлюваної енергії, при зростанні на 22,8% і наближенні до рівня 2008 р. Чиста встановлена потужність була суто статистичною, зі скороченням на 8 МВт до рівня 10780 Мвт за рік. Нові та реконструйовані установки в Німеччині мають право на новий пільговий тариф, лише якщо вони відповідають вимогам Федерального закону про управління водними ресурсами. Пільговий тариф складає 0,034-0,127 Євро/кВт∙год в залежності від потужності установки та її дати запуску. Як варіант, виробники можуть обрати ринкові ціни плюс знижки для дилерів, при цьому останні підлягають щомісячному перегляду.

Дорожня карта до 2020 р.

За таких умов сектор малої гідроелектроенергетики відповідає цілям Національного плану дій з відновлюваної енергетики (NREAP), як за встановленою потужністю, так і за обсягами виробництва. Однак, таке розширення не є гарантованим на наступне десятиріччя, оскільки розвиток сектору все частіше стикається з реалізацією Водної рамкової директиви, що має бути перенесена в національне законодавство до 2015 р. Прогнози EurObserv’ER, можливо, необхідно буде зменшити, якщо збережеться безвихідна ситуація, однак, галузь вважає, що має місце значний потенціал для розвитку. В рамках європейського проекту "Карта потоку", що координується Європейською асоціацією малої гідроенергетики, було розроблено комплексну дорожню карту, яка враховує потенціал сектору. Звіт "Карти потоку" зазначає, що встановлена потужність малої гідроелектроенергетики може зрости до 17,3 ГВт до 2020 р., досягнувши 59,7 ТВт∙год електроенергії, що більше прогнозів NREAP. Однак, у звіті зазначається, що зростання сектору за таким графіком сильно залежатиме від спроможності галузі, державних органів влади та директивних органів зробити правильні кроки у відповідь на поточні та майбутні виклики. Державні органи влади повинні створити фінансові або адміністративні умови для нових механізмів стимулювання. Галузь повинна також наполегливо сприяти інвестуванню у технології, які забезпечують екологічну безперервність водних потоків та захищають популяцію риб, а також повинна продовжувати свої зусилля у сфері стандартизації у всьому Європейському Союзі. Попереду буде ще великий прогрес, якщо сектор продовжуватиме рівномірний розвиток. 

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ. ЩО РОБИТИ І ДЕ ВЗЯТИ ГРОШІ?

Зростання тарифів змушує українців серйозно замислитися над питаннями енергозбереження та енергоефективності власного житла.

Оскільки впливати на тарифну політику ми не можемо, в наших силах хоча б навчитися витрачати менше. Як це зробити, не докладаючи додаткових фінансових зусиль? Як мінімум, менше споживати. Звикли лити воду під час купання та миття посуду – навчіться користуватися нею розумно. Досі не вимикаєте електроприлади з розеток – почніть уже сьогодні! Звільніть батареї від меблів та декору, встановіть короткі штори або жалюзі. Проте ці заходи надто локальні. Для досягнення більш суттєвих результатів у царині економії необхідно впроваджувати в будинках заходи з енергоефективності.

ЩО ТАКЕ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ?

Це використання меншої кількості енергії при організації належного рівня енергетичного комфорту в приміщенні та будівлі.

Як зробити будинок енергоефективним?

Для початку погляньмо на малюнок, який показує, де наші з вами “фортеці” втрачають найбільше тепла. Вражає, правда? Фактично, сплачуючи за опалення власної оселі, ми доплачуємо за обігрів вулиці.



Що з цим робити?

Пропонуємо до вашої уваги найбільш пріоритетні енергоефективні заходи, які допоможуть знизити втрати тепла у будинку, а вам – заощадити.

ВСТАНОВЛЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ТЕПЛОВОГО ПУНКТУ (ІТП) ТА БАЛАНСУВАННЯ ВНУТРІШНЬОБУДИНКОВИХ МЕРЕЖ ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ (для будинків із централізованим опаленням)

Що це дасть:
•    можливість регулювати кількість та градус гарячої води, що проходить через труби та батареї для забезпечення комфортної температури у приміщенні залежно від температури зовнішнього повітря;
•    належну якість води, яка не містить хвороботворних бактерій, не забруднює труби та батареї;
•    контроль за параметрами гарячої води на вході до системи опалення, відповідність її температури та тиску нормативам;
•    облік спожитої теплової енергії за допомогою лічильників;
•    економію до 50% тепла, якщо одночасно провести й утеплення будівлі.

Встановлення лічильників допомагає нам слідкувати за своїми витратами та сплачувати лише за спожиті ресурси.

УТЕПЛЕННЯ ФАСАДУ, ПОКРІВЛІ, ДАХОВОГО ПЕРЕКРИТТЯ ТА ПІДЛОГИ

Що важливо знати:
•    утеплення фасаду потрібно здійснювати лише повністю! Клаптикове (поквартирне) утеплення руйнує цілісність конструкції будинку. Таким чином зменшується термін його експлуатації;
•    утеплення стін необхідно проводити згідно з нормативними вимогами до  теплотехнічних характеристик зовнішніх огороджувальних конструкцій будинків (ДБН В.2.6-31:2006 "Теплова ізоляція будівель" зі зміною №1);
•    при виборі систем утеплення варто зважати на ті їхні властивості, які можуть бути шкідливими для довкілля та здоров’я людини. Для утеплення різних частин будинку потрібно обирати матеріал, оптимальний для конкретних умов експлуатації. Характеристики, на які треба звернути увагу: теплопровідність, густина, паропроникність, негорючість, водопоглинання, стійкість до зміни температур тощо;
•    при утепленні покриття необхідно враховувати вид його конструкції, його стан, а також наявність первинної теплової ізоляції;
•    утеплюючи перекриття над неопалювальними підвалами, потрібно пам’ятати, що існує висока ймовірність конденсації вологи з повітря між утеплювачем та підлогою. Це призводить до зволоження будівельних конструкцій із наступним погіршенням або втратою ними теплозахисних характеристик.

Клаптикове утеплення не можна вважати енергоефективним заходом, адже його встановлення не лише порушує норми, а й може завдати шкоду конструкціям будівлі та недовго прослужити. Натомість комплексне утеплення будинку дозволить майже вдвічі скоротити витрати на тепло.

РЕКОНСТРУКЦІЯ ВІКОН ТА ДВЕРЕЙ

При заміні вікон обов’язково потрібно зважати на належний рівень повітрообміну, адже нові вікна можуть загерметизувати приміщення та порушити режим його вентиляції.

Зменшити втрати тепла через вікна можна двома способами: або ущільнити ті, що вже є, або встановити нові, енергоощадні. У першому випадку втрати тепла зменшуються у 2–3 рази, при цьому зберігаються здорові параметри мікроклімату. Встановлення ж нових склопакетів додає тепла не лише за рахунок відсутності шпарин, а й завдяки спеціальному покриттю на склі, яке забезпечує проникність у приміщення сонячного випромінювання ззовні (пасивне опалення) і запобігає втратам теплоти зсередини. Загалом, ущільнення чи заміна вікон дозволить підвищити температуру в приміщенні на 4–5 °С. Втрати тепла можна також скоротити, якщо організувати тамбур, утеплити двері та встановити на них механічний доводчик.

Якщо у під’їзді ущільнити вікна та довести до ладу двері, то температура у квартирах (залежно від обсягу заходів) підвищиться на 2–3 градуси!

Неважкий для втілення, утім важливий для підвищення енергоефективності захід – встановлення енергоощадних (світлодіодних) ламп. Термін їхньої служби значно триваліший, а ваші витрати на освітлення зменшаться на 80-90%.

Що б ви не вирішили робити в першу чергу, пам’ятайте, що зволікати не можна. Очікування сьогодні збільшить ваші витрати на енергоефективні заходи у будинку в майбутньому.

Але після того, як ви дізнаєтесь про весь перелік заходів, які доцільно втілити у вашому будинку, у вас може виникнути запитання: “Де ж взяти гроші на всі ці енергоефективні задоволення”?

ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Щоб стимулювати населення до впровадження енергоефективних заходів, Уряд запровадив  програму державної підтримки енергозбереження. Вона передбачає відшкодування частини суми кредитів,залучених на придбання енергоефективного обладнання та матеріалів (Дізнавайтеся більше на сайті Держенергоефективності: www.saee.gov.ua).

У партнерстві з Держенергоефективності, кредитування здійснюють такі державні банки: Ощадбанк, ПриватБанк, Укргазбанк та Укрексімбанк.

Для того, щоб банк бачив у вас потенційного позичальника, та охоче працював з багатоквартирним будинком, вам потрібно створити юридичну особу - ОСББ.

КРЕДИТИ ЗА ДЕРЖАВНОЮ ПРОГРАМОЮ

ОЩАДБАНК кредитує ОСББ та ЖБК.
Вимоги до позичальника: строк існування ОСББ/ЖБК не обмежений; 2/3 співвласників будинку на загальних зборах проголосували «ЗА» виконання проекту за рахунок кредиту; позичальник не має судових позовів, а рівень надходження платежів – не менше 85%. Умови: термін – від 6 місяців до 5 років; максимальна сума кредиту – до 100% вартості проекту, але не більше ніж 42 тис. грн на одну квартиру; власний внесок відсутній; ставка – 18,5% - 18,8%; разова комісія – 1% від розміру кредиту/кредитного ліміту.

ОЩАДБАНК кредитує населення в рамках програми «Ощадний дім». Кредит може отримати кожен громадянин у віці від 18 років. Умови: термін – до 3 років; сума кредиту – від 1 до 50 тис. грн; початковий внесок – від 10%; ставка – 17,99%; разова комісія – 4,3%.

УКРГАЗБАНК кредитує ОСББ та ЖБК.
Вимоги до позичальника: 2/3 співвласників будинку на загальних зборах проголосували «ЗА» виконання проекту за рахунок кредиту. Умови: термін – до 10 років; сума кредиту – до 10 млн грн; ставка – 19,5% до 1 року, 20,5% – більше 1 року; разова комісія – 1,25% суми кредиту; власний внесок та необхідність страхування – відсутні; застава/іпотека – не вимагається.

УКРГАЗБАНК кредитує населення. Позичальником може бути кожен громадянин у віці від 21 до 65 років. Умови: термін – до 3 років; сума – від 1 тис. до 50 тис. грн; власний внесок – від 10%; ставка – до 17,5%; разова комісія – 4,3%.

ПРИВАТБАНК кредитує ОСББ та ЖБК.
Вимоги до позичальника: 2/3 співвласників будинку на загальних зборах проголосували «ЗА» виконання проекту за рахунок кредиту; відсутність судових позовів у ОСББ/ЖБК та його управителя; наявність поточного рахунку у Приватбанку. Умови: термін – до 36 місяців; сума – до 500 тис. грн; ставка – до 18%; початковий внесок відсутній; разова комісія – відсутня. Погашення кредиту здійснюється щомісяця рівними частинами протягом строку кредитування.

ПРИВАТБАНК кредитує населення.
Кредит може отримати кожен громадянин у віці від 18 до 65 років за наявності картки «Універсальна». Умови: термін кредитування до 24 місяців; сума – до 50 тис. грн; ставка – 0% – до 55 днів користування кредитом; разова комісія та  початковий внесок – відсутній.

УКРЕКСІМБАНК кредитує населення.
Кредит може отримати кожен громадянин у віці від 18 років. Умови: без застави: кредит від 5000 до 50000 грн, до 3 років, авансовий внесок від 10%, ставка 25%, без страхування, разова комісія – 3%; із заставою: ставка від 23,8%, термін – до 5 років, страхується заставне майно, сума кредиту – до 600 тис. грн., але визначається відповідно до платоспроможності та рівні забезпеченості позичальника, разова комісія – 1,2%. Дострокове погашення – без санкцій.


Серед інших джерел фінансування також варто сказати про:

1.  Власні кошти мешканців будинку, співвласників приміщень, ОСББ. Але ці кошти спочатку треба зібрати (а юридичних підстав для того, щоб зобов’язати мешканця будинку надати гроші нема), а потім і накопичити. При цьому не забувати про такий фактор, як інфляція.

2. Місцеве співфінансування з бюджету територіальної громади (на безповоротній основі). Цей варіант – для тих, хто готовий чекати довго і наполегливо, при цьому втрачаючи шанси, адже ймовірність тривалої дії такого джерела дуже низька.

3. Гранти міжнародних організацій. Як і попереднє джерело, це явище для ОСББ дуже рідкісне та не дає великої надії.

4. Договір із залученою стороною, зокрема енергосервісною компанією (ЕСКО). ЕСКО не просто виконує роботи в будинку, але й стає виконавцем/надавачем комунальної послуги з централізованого опалення в будинку. ЕСКО проводить енергоощадні заходи, внаслідок чого зменшується енергоспоживання, і за рахунок отриманої економії (тариф за послугу не переглядається) має можливість здійснити погашення кредиту. Цей перспективний механізм, на разі – на практиці майже не застосовується.

Більше інформації ви зможете знайти на сайті Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України www.saee.gov.ua та на нашому сайті www.merp.org.ua.

ВІТРОЕНЕРГЕТИКА – сукупність засобів перетворення енергії вітру в електричну енергію. Продуктивність і ефективність використання вітроустановок (ВУ) суттєво залежить від швидкості вітру, тому цей параметр є головним при визначенні доцільності встановлення ВУ. 

Ресурсів цієї чистої енергії у 50 разів більше, ніж взагалі потрібно людству. Використання енергії вітру жодним чином не впливає на атмосферу Землі, не спричиняє шкідливих викидів. 

Основним недоліком вітроенергетики є несталість та нерегульованість вітрового потоку. Спрогнозувати вироблення електричної енергії вітряною електростанцією (ВЕС), навіть на добу наперед, дуже складно. До того ж вітрогенератори потребують більш-менш сталої швидкості вітру (близько 6 м/с). Ще одним недоліком вітрових установок є їхня висока ціна.

ПОТЕНЦІАЛ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

Інститутом відновлюваної енергетики НАН України складена карта вітроенергетичного потенціалу нашої країни. Найбільш привабливими регіонами для  використання  енергії  вітру  є  узбережжя  Чорного  та Азовського морів, гірські райони АР Крим, територія Карпатських гір, Одеська, Херсонська та Миколаївська області.

За даними Української вітроенергетічної асоціації у 2013 році продовжувалося нарощування потужностей вітроенергетичного сектора України, хоча і з невеликим зниженням темпу зростання порівняно з показниками 2012 року.

За результатами опитування, проведеного експертами Української вітроенергетичної асоціації, за період з 1 січня по 31 грудня 2013 в Україні було введено в експлуатацію 95 МВт нових вітроенергетичних потужностей. Таким чином, на 31 грудня 2013 сумарна встановлена потужність вітроенергетичного сектора України склала 371МВт в порівнянні з 276 МВт у 2012 році, що відповідає темпам зростання галузі в розмірі 34%.

У цілому ж, до кінця 2013 року сумарна потужність фізично змонтованих в Україні вітротурбін склала 472,5 МВт, з яких 101,7 МВт зараз знаходяться на стадії приєднання до енергомережі. Крім того, розпочато будівництво на ряді майданчиків, розташованих в Луганській та Херсонській областях, а також в АР Крим.

У 2013 році всі вітроелектростанції (ВЕС) України виробили понад 630 мільйонів кВт⋅г електроенергії, що становить 0,33% від загального виробництва електроенергії в країні. Завдяки "зеленій" електроенергії, виробленої за рахунок енергії вітру, викиди СО₂ в атмосферу були скорочені на 512 тисяч тон.

СУЧАСНИЙ СТАН

Згідно звіту Світової вітроенергетичної асоціації потужність енергії вітру у світі сягнула 336 327 MВт на кінець червня 2014 р., з них 17 613 MВт були додані у першій половині 2014 р. Таке зростання було суттєвим у першій половині 2013 р. та у 2012 р., коли були додані відповідно 13,9 ГВт та 16,4 ГВт. Загальна встановлена потужність енергії вітру на середину 2014 р. складає близько 4% світової потреби в електроенергії. Світова потужність енергії вітру зросла на 5,5% протягом шести місяців (після 5% у такий же період 2013 р. та 7,3 % у 2012 р.) та на 13,5% в розрахунку на рік (середина 2014 р. у порівнянні з серединою 2013 р.). У порівнянні річні темпи зростання у 2013 р. були нижчими на 12,8 %.

Причини позитивного розвитку світових ринків вітроенергетики, безумовно, включають економічні переваги енергії вітру та її зростаючу конкурентоспроможність по відношенню до інших джерел електроенергії, а також гостру необхідність реалізації технологій без викидів з метою пом'якшення наслідків зміни клімату та забруднення повітря. 

Провідні ринки вітроенергетики у 2014 р.: Китай, Німеччина, Бразилія, Індія та США

П’ять традиційних країн вітроенергетики – Китай, США, Німеччина, Іспанія та Індія – досі разом представляють 72% світової потужності вітроенергетики. Що стосується нових доданих потужностей, частка Великої п’ятірки збільшилася з 57% до 62%. 

Китайський ринок продемонстрував дуже високу ефективність та додав 7,1 ГВт, що значно більше, ніж у попередні роки. Китай досяг загальної потужності вітроенергетики у 98 ГВт у червні 2014 р. і точно перетнув на сьогодні позначку у 100 ГВт. Німеччина також показала хороші результати, додавши 1,8 ГВт за першу половину року. Цей новий рекорд без сумніву відображає очікування змін у законодавстві з вітроенергетики, що може призвести до сповільнення німецького ринку у найближчі роки. 

Бразилія вперше увійшла до групи лідерів, ставши третім за розміром ринком нових вітротурбін з новими потужностями у 1,3 ГВт, що складає 7% обсягів продажу нових вітротурбін. При цьому Бразилія змогла розширити своє безперечне лідерство в Латинській Америці. 

Індія зберегла свої позиції другого номеру в Азії та п’ятого у світі з показником у 1,1 ГВт нових потужностей вітроенергетики. 

Ринок США після свого розвалу у 2013 р. продемонстрував потужні ознаки відновлення, маючи розмір ринку 835 МВт, трохи випереджаючи Канаду (723 МВт), Австралію (699 МВт) та Великобританію, яка наполовину зменшила розмір свого ринку та встановила у першій половині 2014 р. 649 МВт. 

Проте ринок Іспанії нічого не додав до загального зростання у 2014 р., оскільки на ньому відбувається фактичний застій, встановлено лише 0,1 МВт нових потужностей у першій половині 2014 р. 

У 2013 р. чотири країни встановили більше 1 ГВт, кожна у першій половині 2014 р.: Китай (7,1 ГВт нових доданих потужностей), Німеччина (1,8 ГВт), Бразилія (1,3 ГВт) та Індія (1,1 ГВт). 

Перша десятка вітроенергетичних країн демонструє однакову картину у першій половині 2014 р., хоча й з трохи підвищеною ефективністю. П’ять країн працювали краще ніж у 2013 р.: Китай, США, Німеччина, Франція та Канада. У п’яти країнах відбувся спад ринку: Іспанія, Великобританія, Італія, Данія та, у меншій мірі, Індія. В Іспанії та Італії практично повне затишшя, там було встановлено лише відповідно 0,1 МВт та 30 МВт нових потужностей. Польща тепер входить до переліку перших 15 країн за встановленими потужностями, тоді як Японія вибула з цього переліку.

Великобританія та Німеччина в найближчий час планують стати лідерами розвитку вітроенергетики, розміщуючи вітроелектростанції у морі. 

Технічні рішення (технічні характеристики, обладнання, особливості встановлення та експлуатація, виробники, переваги та недоліки)

Особливості застосування вітроелектричних станцій (ВЕС) полягають у такому:

1. Паралельна робота з мережею. У цьому випадку електрична енергія, яку виробляє ВЕС, має відповідати вимогам якості електричної енергії у мережі. Мережа, у свою чергу, повинна мати можливість прийняти потужність від ВЕС (пропускна здатність ЛЕП, наявність відповідних лічильників електроенергії тощо) та вчасно реагувати на зміну її кількості. 

2. Автономна робота ВЕС. Для такої роботи ВЕС необхідне встановлення акумуляторних батарей, які накопичуватимуть електричну енергію, що виробляється вітроагрегатом за сприятливих погодних умов. Наявність акумуляторів значно збільшує загальну вартість системи. Тому для прийняття остаточного рішення необхідно проводити техніко-економічні розрахунки. Встановлення автономної ВЕС (можливо, в поєднанні з фотомодулем) виправдано на віддалених об’єктах. 

3. Пряме перетворення електричної енергії в теплову. Електрична енергія, що виробляється ВЕС, перетворюється в теплову шляхом нагрівання об’єму води електричними ТЕНами. Тобто акумулятором тепла є вода. Таку схему можна використовувати для попереднього нагрівання води в системі гарячого водопостачання. Вартість її є найменшою (порівняно з першим та другим варіантами). ВЕС також можна використовувати для покриття пікових навантажень промислових чи інших об’єктів. 

Протягом дня енергія накопичується в акумуляторах, а потім у години пікових навантажень забезпечує роботу обладнання.

Основним недоліком вітроенергетики є несталість та нерегульованість вітрового потоку. Спрогнозувати вироблення електричної енергії ВЕС, навіть на добу наперед, дуже складно. Важливим є також питання про економічну ефективність ВЕС.

Чому важливо регулювати тепловий режим у будинку?

У весняно-осінній період опалювального сезону за температури зовнішнього повітря від -1, -2 ⁰С до +8 ⁰С, теплопостачальні підприємства не мають технічної можливості регулювати (зменшувати) подачу тепла. Для більшості міст України цей період становить 50–60% загальної тривалості опалювального сезону. Саме тому наші будинки перегріваються, і ми з вами відкриваємо кватирки, викидаючи дорогоцінне тепло та гроші на вітер.

Але зі збільшенням вартості газу і значним зростанням тарифів на теплову енергію, питання місцевого регулювання параметрів теплоносія на вводі до будівель відповідно до погодних умов набуло неабиякої значущості. Тим більше, що раціональне споживання енергоресурсів є важливим кроком до отримання Україною енергетичної незалежності.

Яким чином можна забезпечити регулювання теплового режиму у наших будинках?

Відповідь дуже проста: у будинку треба встановити ІТП.

Що таке ІТП?

ІТП ‒ індивідуальний тепловий пункт або індивідуальний тепловий вузол вводу – це складне інженерне обладнання, яке необхідне для приєднання внутрішніх систем теплоспоживання до зовнішніх теплових мереж.

Зазвичай, ІТП розташований у підвальному приміщенні після вводу трубопроводів теплових мереж до будинку. Обладнання ІТП належить споживачам теплової енергії, тобто це спільна власність мешканців будинку, якими є ми з вами.

Яке призначення ІТП?

Індивідуальний тепловий пункт може забезпечити у будинку такі зручності:

1. інтенсивну тепловіддачу від опалювальних приладів (якщо простою мовою – гарячі поверхні батарей), щоб нам було комфортно і затишно;
2. можливість гідравлічного і теплового регулювання елементів системи опалення (тобто, регулювання кількості та температури теплоносія – гарячої води – що проходить через труби та приєднані до них батареї знову - таки для створення комфортних умов у помешканнях;
3. приладовий облік спожитої теплової енергії за допомогою лічильників (щоб ми могли платити не за міфічні квадратні метри, а за ту кількість теплоти, яку спожили);
4. необхідну якість води у системі (щоб вона не забруднювала труби та батареї системи опалення й не містила хвороботворні бактерії);
5. контроль за параметрами теплоносія на вводі до системи (відповідність його температури та тиску нормативним);
6. якісне регулювання відпуску тепла до будинку залежно від температури зовнішнього повітря, інсоляції, вибраної споживачами температури внутрішнього повітря тощо (щоб ми не відкривали кватирки, коли вже тепло, а до батарей неможливо доторкнутися).

І як ви вже здогадалися, все це призведе до економії теплової енергії і, відповідно, до зменшення оплати за неї. Чому у багатьох ІТП не виконують свої функції? Наявні ІТП у більшості будинків періоду інтенсивної забудови (70–80-ті роки минулого століття) перебувають у неробочому стані і не спроможні виконувати покладені на них функції. Ліворуч зображений застарілий ІТП, які характерні для багатьох будинків періоду інтенсивної забудови.

Схема типового ІТП того часу мала передбачати наявність лічильника теплової енергії. Проте встановлення теплових лічильників було необов’язковим і більша частина будинків  як не мала їх тоді, так і не має дотепер. Ось чому облік і розрахунки за спожите тепло в нас здійснюються не за фактичними показаннями лічильника, а за нормативами, які встановлюються за величиною опалювальної площі.

Відсутність приладів для вимірювання тиску і температури (манометрів і термометрів), унеможливлює контроль за параметрами теплоносія на вводі до будинку.

Типовий ІТП повинен мати пристрій, де відбувається підмішування зворотної води з системи опалення до гарячого теплоносія теплових мереж для регулювання його температури. Нажаль, цей пристрій ‒ елеватор ‒. часто-густо виведений із ладу або взагалі відсутній. Тому основним регулювальним пристроєм у застарілих ІТП стали засувки (хоча за нормативами їх не можна. використовувати як регулювальну арматуру), що приводить до швидкого виходу їх із ладу, а також до гідравлічного і теплового розбалансування системи опалення.

Сучасний автоматизований тепловий вузол вводу з погодним регулюванням

Які вигоди від встановлення автоматизованого теплового вузла вводу з погодним регулюванням?

ІТП дозволяє знизити витрати на природний газ на 8–10% за рахунок погодного регулювання й усунення "перетопів" у перехідний період (згідно з вимогами ДБН В.2.5-39:2008 та ДБН В.2.5-67:2013 приєднання систем опалення до джерел теплоти треба здійснювати через ІТП із автоматичним регулюванням теплового потоку, залежно від погодних умов). Можна також зменшити подачу теплової енергії після проведення робіт з утеплення зовнішніх огороджень (стін, вікон, даху тощо) без порушення гідравлічного і теплового режиму роботи системи опалення.

Які є варіанти встановлення ІТП?

Для облаштування сучасного індивідуального теплового пункту з автоматичним регулюванням відпуску теплової енергії у багатоквартирному будинку можливі два варіанти технічних рішень:

1. Встановлення блочного модульного індивідуального теплового пункту заводського виготовлення, який сьогодні пропонується багатьма фірмами.
2. Реконструкція наявного теплового пункту шляхом виконання робіт із поелементного монтажу обладнання.

Який би варіант ви не обрали, вам прийдеться проходити такі етапи: отримання технічних умов від теплопостачальної організації, виконання проекту, узгодження проекту, демонтаж наявного ІТП, виконання монтажних робіт. Завершальний етап полягає у прийманні ІТП теплопостачальною організацією і органами Держстандарту (якщо до складу ІТП входить вузол обліку теплової енергії).

Скільки коштує встановлення автоматизованого ІТП?

Вартість модульного ІТП (разом із виконанням будівельно-монтажних робіт) може становити близько 420-440 тис. грн (330-340 тис. грн без обладнання для приготування гарячої води). Варіант із реконструкцією наявного ІТП і поелементним монтажем нового обладнання є більш дешевим і має низку переваг, зокрема:

- можливість використання оптимального обладнання – вузла обліку, регуляторів, насосів, залежно від особливостей будинку (вибір такого обладнання виконає для вас проектувальник під час розроблення проекту). Це дозволить уникнути закупівлі вартісного обладнання, параметри якого перевищують необхідні, та деякого зайвого обладнання, що входить до складу модульних установок;

- можливість виконання монтажних робіт обладнання у стіснених умовах підвалів;

- використання трубопроводів і обладнання, яке встановлене на наявному ІТП (за умови задовільного стану такого обладнання);

- прозоре формування вартості ІТП за кошторисом проектувальника;

- уникнення переплат, які виникають у разі отримання послуги "під ключ".

Ось прості розрахунки.

Послуги проектувальника коштуватимуть 10-12 тис. грн. Вартість вузла обліку теплової енергії становить близько 50 тис. грн. Циркуляційний насос можна придбати за 30-35 тис. грн. Ціна регулятора і датчиків становитиме близько 15 тис. грн. Запірна арматура коштуватиме 16–17 тис. грн. Разом із виконанням монтажних робіт, вартістю трубопроводів, послуг на отримання технічних умов і узгодження влаштування ІТП шляхом реконструкції наявного можна виконати за близько 200 тис. грн для 80-ти квартирного житлового будинку (на сьогоднішній день).

За скільки років окупиться встановлення ІТП?

Ми для вас порахували, що для п’ятиповерхового 80-ти квартирного житлового будинку з розрахунковим тепловим навантаженням на потреби опалення 290 кВт і річними витратами теплоти на потреби опалення в межах 550–600 Гкал (630–690 МВт∙год) за опалювальний період величина річної економії теплової енергії може становити до 60–67 Гкал. За умови вартості 1 Гкал. з ПДВ – 1620-1670 грн/Гкал (для газифікованих котелень), встановлення ІТП дасть економічний ефект у 103,7–106,9тис. грн на рік. Тоді період його окупності становитиме менше 2 років. Навіть дорогий блочний ІТП окупиться за трохи більше 3 років.

Встановлення ІТП має супроводжуватись іншими енергоефективними заходами, які дають можливість зменшити подачу теплової енергії до будинку та знизити оплату за неї.

За статистичними даними лише утеплення зовнішніх стін будівель забезпечує близько 35% економії від загального обсягу споживання теплової енергії на рік, а утеплення огороджувальних конструкцій будівлі разом зі встановленням ІТП – 60% (вікна – 5%, стіни – 30%, верхні поверхи – 10%, фундамент – 4%, ІТП – 11%).

Якщо ви хочете жити в комфорті, бути ощадливим господарем та допомогти нашій державі стати енергонезалежною ‒ приєднуйтесь до тих, хто вже облаштував у своєму будинку ІТП!

Створюйте самі "погоду" у своїй оселі!

ЕНЕРГІЯ СОНЦЯ безпечна для довкілля. Її можна виробляти доти, доки світитиме Сонце. Використання сонячного випромінювання доцільне для вироблення теплової та електричної енергії й можливе на всій території України.

Територію України можна розділити на чотири зони, залежно від інтенсивності сонячної радіації.

ПОТЕНЦІАЛ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

СУЧАСНИЙ СТАН

Досвід країн ЄС та північної Америки свідчить, що сонячна енергія може використовуватись в промисловому масштабі навіть вночі. В Іспанії і США є підприємства, що в темний час доби генерують електроенергію з тепла накопиченого вдень.

Технічні рішення (технічні характеристики, обладнання, особливості встановлення та експлуатація, виробники, переваги та недоліки)

Станції, що працюють на сонячній енергії (геліостанції), взагалі безшумні. Істотний недолік полягає у тому, що такі станції займають великі площі. Кожен 1 МВт потужності сонячної станції (СЕС) потребує відведення майже 2 га землі. Мінусом також є те, що вихід енергії – непостійний. На СЕС сьогодні припадає близько 4% виробленої електроенергії з відновлювальних джерел енергії у світі. Перетворення сонячної енергії в електричну відбувається за рахунок використання фотоелектричних елементів. 

У приватних будинках для вироблення тепла в системі гарячого водопостачання можна застосовувати сонячні колектори (СК). Сонячні колектори здатні нагрівати воду до 70 °С. Вдень СК перетворює енергію Сонця в теплову, яка гріє воду, що накопичується в теплоізольованих ємностях (баках-акумуляторах). Із баків-акумуляторів вода подається в систему гарячого водопостачання (ГВП). СК встановлюються на даху будинку, а накопичувальна ємність та допоміжне обладнання монтуються в технічному приміщенні. 

За допомогою енергії Сонця можна частково забезпечити електроенергією мешканців приватного сектору, (паралельно з роботою електричної мережі). Для цього використовуються фотоелектричні елементи, які розташовуються на даху будинку.

Оптимальний кут розташування колектору становить 45° відносно горизонту з орієнтацією на південь. Інше розташування колектору зменшує продуктивність системи та призводить до збільшення вартості обладнання. Кількість сонячних колекторів та об’єм бака-акумулятора розраховуються, виходячи з навантаження системи ГВП. Для збільшення продуктивності можливо використання вакуумних колекторів 

Види сонячних колекторів:

А	Б

А – плаский

Б – вакуумний із прямою передачею тепла воді

Експлуатаційні витрати на роботу системи ГВП на базі сонячних колекторів мінімальні, адже електрична енергія витрачається тільки на роботу циркуляційного насосу. Наприклад, за потреби громадського закладу в 650 л/добу гарячої води, річний виробіток теплової енергії пласкими сонячними колекторами становить 8,7 МВт (7,5 Гкал/год). При цьому, електричної енергії для роботи циркуляційного насосу витрачається близько 180 кВт·год.

Перетворення сонячної енергії в електричну відбувається за рахунок використання фотоелектричних елементів. У такий спосіб можливо організувати автономне електрозабезпечення споживачів із паралельною роботою електричної мережі. Для малопотужних станцій місцем для встановлення можуть слугувати дахи будинків за умови підвищення їх несучої здатності. Будівництво потужних сонячних електростанцій потребує великих земельних ділянок (орієнтовно, для станції потужністю 1 МВт необхідна площа 1,5 га).

Фотоелементи широко використовуються і для автономного освітлення. Попит на них зростає з кожним роком у зв’язку з розвитком технологій та зниженням вартості обладнання.

24 червня 2015 року пройшла урочиста церемонія нагородження журналістів, які перемогли у конкурсі на кращі опубліковані матеріали з питань енергоефективності, джерел альтернативної та чистої енергії, переваг ОСББ, тарифної реформи та забезпечення соціального захисту населення. Конкурс проходив у рамках Проекту USAID “Муніципальна енергетична реформа в Україні” (Проект МЕР) спільно з Українським освітнім центром реформ та за спонсорської підтримки найбільшої приватної газовидобувної компанії України Burisma Holdings. Змагання проводилися серед журналістів Вінницької, Дніпропетровської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Херсонської, Чернігівської областей, які є партнерами в реалізації пілотних програм Проекту USAID МЕР.

Конкурс проходив у номінаціях на кращий матеріал у друкованих та онлайн ЗМІ, кращий телевізійний, та радіо матеріали. На конкурс надійшло 132 роботи від понад 30 журналістів із різних куточків України – 10 з них було визначено переможцями. 

Детальніше...

БІОЕНЕРГЕТИКА — галузь електроенергетики, заснована на використанні біопалива, яке створюється на основі використання біомаси. До біомаси відносять біологічно відновлювальні речовини органічного походження, що зазнать біологічного розкладу (відходи сільського господарства (рослинництва і тваринництва), лісового господарства та технологічно пов'язаних з ним галузей промисловості, а також органічна частина промислових та побутових відходів).

Біомаса, яка вирощується регулярно, а її використання в якості джерела енергії не супроводжується зменшенням кількості зелених насаджень в регіоні, визнається відновлювальним ресурсом і вважається екологічно нейтральною (має нульовий баланс викидів вуглекислого газу). 

ПОТЕНЦІАЛ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ

В Україні 98% всієї енергії, що виробляється з відновлюваних джерел енергії, складає чиста енергія вітру, сонця та води. Стрімкий розвиток фахівці прогнозують чистій енергії біомаси, яка широко використовується у всьому світі. Хоча наразі частка біомаси серед альтернативних джерел енергії становить лише близько 2%, сьогодні вона має великий потенціал і є одним з найперспективніших джерел чистої енергії в Україні.

До найбільш поширених видів біомаси, які використовують в Україні в якості сировини для отримання палива і використання його з метою генерування електричної або теплової енергії відносять:

• солома, стебла кукурудзи, соняшника та ін.(тюки, гранули (пелети), брикети); 
• лушпиння та інші відходи переробки соняшника, зернових та інших сільськогосподарських культур (пелети, брикети); 
• деревина, її відходи і продукти її переробки (пелети, тріска, брикети, дрова);
• відходи тваринництва та птахівництва; 
• відходи овочевих культур і їх переробки;
• рослинні відходи харчової промисловості, торф;
• одно- і багаторічна трав’яна біомаса (енергетична верба, сорго, міскантус, просо лозоподібне "світчграс", тощо);
• плодова біомаса.
  

ЯКИМ ЧИНОМ УТВОРЮЄТЬСЯ БІОМАСА? 

ВИДИ БІОМАСИ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ТВЕРДОГО БІОПАЛИВА 

• енергетичні рослини;

• деревна біомаса (дрова, порубкові залишки і відходи деревообробки);

• залишки (відходи) сільського господарства і переробки.

Торгові форми твердого біопалива:

Карта розміщення теплоелектрогенеруючих потужностей з біомаси (БГУ, ТЕЦ) в Україні, та постачальників гранул і брикетів

 http://saee.gov.ua/uk/activity/vidnovlyuvana-enerhetyka/potentsial

НАЙКРАЩІ СВІТОВІ ПРАКТИКИ

У країнах ЄС із такого джерела чистої енергії, як біомаса, виробляється й теплова енергія Так, у Швеції частка біомаси у виробництві теплової енергії становить 60%, Австрії – 31%, Фінляндії – 27%, Данії – 25%, Латвії – 15%. Згідно з прогнозами на 2020 рік, виробництво теплової енергії в ЄС буде залишатися найбільш значним сектором біоенергетики, становлячи 65% загального споживання енергії із ВДЕ. 

У 2014 році 80 тис. фермерських господарств у Польщі виростили близько 3,2 млн тон ріпаку, який був використаний для виробництва близько 750 тис. тон біодизелю. Біодизель може бути використаний як паливо для сучасних  автомобілів, і додавання його до 15% у звичайне паливо навіть не вимагає переналаштування двигуну. 

Загалом, використання біомаси в Польщі досягнуло рівня 7% в сукупному балансі спожитої енергії.    

http://saee.gov.ua/uk/activity/vidnovlyuvana-enerhetyka/suchasny-stan

Технічні рішення (технічні характеристики, обладнання, особливості встановлення та експлуатація, виробники, переваги та недоліки)

При використанні біомаси для вироблення теплової енергії необхідно враховувати її особливості: залежність властивостей (наприклад, вологість) від атмосферних умов при її заготівлі і зберіганні; залежність кількості біомаси від обсягу врожаю;  періодичність природних циклів відтворення біомаси. Щоб забезпечити надійність теплопостачання при використанні в якості палива біомаси, необхідно мати дублюючі потужності на традиційних видах енергоресурсів. Крім того, для виробництва тієї ж кількості теплової енергії, що й при використанні природного газу, біомаси треба спалити за об’ємом у два рази більше. 

Тверде, рідке та газове паливо, що виготовлене з біомаси і може використовуватися як паливо або компонент інших видів палива, називають біопаливом. Таким чином: біогаз, звалищний газ, біодизель, гранули, брикети із біомаси відносяться до біопалива. 

У комунальному господарстві міста в якості біопалива і біомаси можливе використання частини відходів міських полігонів, шламового осаду систем водоочищення, деревини, її відходів і продуктів переробки  одно- і багаторічних трав’янистих енергетичних насаджень (енергетична верба, сорго, міскантус, просо лозоподібний «світчграс» тощо), відходів сільського господарства (соломи), лушпиння, переробки соняшника, зернових та інших сільськогосподарських культур, відходів тваринництва і птахівництва. 

Високі вимоги до надійності і безперебійності централізованих систем теплопостачання спричиняють необхідність проектування муніципальних котелень на біомасі разом із теплогенеруючими агрегатами на традиційних викопних видах палива (насамперед, на природному газі). Можна навіть стверджувати, що сьогодні формується нова концепція використання природного газу в комбінації із відновлюваними джерелами енергії, у тому числі з біомасою.

Відповідно до викладених вище принципів та у зв’язку з більш високим рівнем технологічності і можливостями автоматизації, газові котли повинні використовуватися в динамічному режимі, наприклад, для покриття пікового навантаження, а котли на біомасі − в основному, базовому режимі роботи. 

Спалювання біомаси вимагає спеціальної конструкції котлів. Основні вимоги до котлів і котелень на біопаливі стосуються теплової потужності біокотла; необхідності комплектації котельні надійним обладнанням для накопичення і подачі біомаси різної вологості, системою пожежогасіння і підготовки палива до спалювання; забезпеченості високоефективними системами очищення  газових викидів із котлів від золи і дисперсних частинок до концентрацій, обумовлених проектом оцінки впливу на навколишнє середовище; можливості періодичного (бажано автоматизованого) очищення поверхонь нагрівання біокотлів від золи; забезпечення повноти згорання палива; забезпечення комплексу заходів із пожежної безпеки в котельні і складі біопалива тощо. Важливою також є вимога щодо можливості безперешкодного підключення біокотелень до існуючої системи теплопостачання, яка склалась у місті, оскільки  завдяки будівництву нових біокотелень виникає необхідність передачі їм частини навантаження з котельних на традиційних видах палива.   

Реконструкція діючих котелень на традиційних видах палива та встановлення на них біокотлів є найбільш сприятливим варіантом влаштування біокотелень. 

Використання біомаси в комунальній енергетиці може реалізовуватись не лише шляхом прямого спалювання в котлах. Можливе й інше її використання, у тому числі: отримання біогазу як продукту ферментації біомаси з наступним використанням біогазу в якості палива; збір, очищення і спалювання в котельнях звалищного газу, який отримують на полігонах побутових або інших відходів; газифікація твердої біомаси з метою отримання газогенераторного газу з подальшим його використанням у когенераційних установках для вироблення електричної і теплової енергії.

Основною мотиваційною установкою впровадження теплогенерувальних потужностей на біомасі є незалежність від імпортованих енергоносіїв, що забезпечує енергетичну незалежність держави, як важливу складову її політичної та економічної незалежності.

Основні вимоги до теплозахисних характеристик зовнішніх стін викладені у державних будівельних нормах (ДБН). Досягнення зазначених у ДБН показників теплозахисту залежить від кількох чинників, зокрема: типу теплоізоляційного матеріалу, його товщини, якості виконання робіт тощо. Передбачена ДБН товщина теплоізоляції залежить від температурної зони, до якої належить  ваше місто (таких зон усього дві). Друга  температурна зона охоплює АРК Крим, Запорізьку, Херсонську, Миколаївську, Одеську та Закарпатську області. Всі інші належать до першої температурної зони. 

Заходи із підвищення теплозахисту зовнішніх стін можна впроваджувати з використанням різних теплоізоляційних матеріалів, зокрема: рулонів та плит із мінеральної (кам’яної, базальтової) вати, пінополістиролу і екструдованого пінополістиролу, пінополіуретану, піноізолу, ековати, скловати, піноскла, тощо.

Ці теплоізоляційні матеріали мають схожі теплозахисні характеристики, але мінеральна вата вигідно відрізняється від решти теплоізоляційних матеріалів низкою властивостей.

Серед небагатьох недоліків мінеральної вати є досить велика вага і вартість. 1 м² мінеральної вати для фасадного утеплення коштує 200–300 грн. Загальна вартість робіт із урахуванням вартості матеріалів – близько 550–650 грн/м² зовнішньої стіни.

Досить популярним матеріалом у практиці утеплення зовнішніх стін (особливо окремих квартир багатоповерхівок та будинків індивідуальної забудови), є  пінополістирол марок П-25–П-35. Матеріал є дешевшим порівняно з мінеральною ватою, дуже легким,  що спрощує виконання робіт з утеплення на великій висоті. Проте він має низку недоліків: утеплені пінополістиролом стіни погано "дихають", недостатньо захищають від вуличного шуму, мають менший термін експлуатації, пожежонебезпечні.  Тому використання пінополістиролу в будівлях дошкільних і навчальних закладів, закладів охорони здоров’я заборонено вимогами ДБН.

В індивідуальних малоповерхових будинках у разі використання пінополістиролу несучі конструкції даху мають бути виконані із негорючих матеріалів (як правило, вони виконані з дерева), або повинно бути виконано обрамлення прикарнізної зони стіни негорючим теплоізоляційним матеріалом. 

Не допускається заміна пінополістиролу марок П-25–П-35 на пакувальні П-15 марки пінополістиролу. 

1м² пінополістирольної плити завтовшки 100 мм коштує близько 100 грн. Загальна вартість робіт із утеплення − 300–400 грн/м² зовнішньої стіни.

Використовується в умовах підвищеної вологості. Але при цьому матеріал зберігає інші недоліки пінополістиролу, такі, як низька паропроникність. Для утеплення стін застосовують спеціальні плити із шорсткою або вафельною зовнішньою поверхнею з можливістю подальшого нанесення штукатурки або інших облицювальних матеріалів. Ціна становить близько 150 грн/м². Загальна вартість робіт із утеплення екструдованим пінополістиролом  −  400 грн/м² зовнішньої стіни.

Плити з екструдованого пінополістиролу та з мінеральної вати є найбільш оптимальними для  утеплення зовнішніх стін, але вибір матеріалу для конкретної будівлі рекомендовано проводити відповідно до рекомендацій сертифікованих фахівців.

УВАГА!

1. При виборі систем утеплення повинні враховуватися всі шкідливі для здоров’я людини і безпеки  довкілля негативні властивості утеплювальних матеріалів. 

2. Майже всі утеплювачі (за винятком піноскла) мають такі фізико-механічні характеристики, які протягом експлуатації знижують ефективність теплової ізоляції зовнішніх стін будівлі. 

3. Утеплення зовнішніх стін суттєво впливає на загальне споживання теплової енергії у будинку лише за умови комплексної термомодернізації всього будинку, а саме: утеплення не лише стін, а й даху, перекриття над підвалом або підлоги на ґрунті, заміна вікон, реконструкція входу до будинку, облаштування ІТП, а також зменшення втрат теплоти на вентиляцію у будинку. 

Шановні журналісти! Вітаємо всіх, хто взяв участь у нашому конкурсі на кращі опубліковані матеріали з питань енергоефективності, джерел альтернативної та чистої енергії, переваг ОСББ, тарифної реформи та забезпечення соціального захисту населення. Результати конкурсу будуть опубліковані на початку травня на нашому сайті, на нашій сторінці у Facebook, а також на сайті спонсора конкурсу – нафтогазової компанії Бурісма. Бажаємо всім учасникам успіхів та наснаги у професійній діяльності та у повсякденному житті! Нехай Вам щастить!

Через світлопрозорі огородження (так у будівельній науці називають вікна) відбувається близько 20–30% загальних тепловтрат будівлі. Тепловий потік проходить крізь конструкцію вікна внаслідок різниці температур ззовні і в приміщенні (ще зі школи ми знаємо, що тепло передається від більш нагрітого до менш нагрітого тіла). Такі тепловтрати називають трансмісійнийми. Теплова енергія також втрачається на нагрівання холодного повітря, що проникає крізь нещільності вікон і надходить до приміщення. Такі втрати тепла називають інфільтраційними.

Для того, щоб зменшити тепловтрати через вікна та забезпечити тепловий комфорт у помешканнях, ми замінюємо старі дерев’яні вікна на склопакети. Проте ця заміна дуже часто відбувається без розгляду повітряного режиму приміщень. І хоча завдяки зменшенню повітропроникності склопакетів можна економити до 85% теплової енергії, не варто забувати, що будівлі створені для забезпечення санітарно-гігієнічних умов перебування людини, і організація необхідної вентиляції помешкання є однією цих умов.

У таблиці надано вимоги до приміщень з огляду на рівень концентрації вуглекислого газу у повітрі

Проблему невідповідності нормативам параметрів мікроклімату у приміщенні частково можна вирішити, періодично його провітрюючи, проте в цьому випадку разом із свіжим повітрям всередину потрапляють пил та вуличний шум. До того ж доводиться постійно відкривати і закривати вікно або кватирку. Тому при заміні вікон рекомендується відразу встановлювати провітрювачі. Один такий прилад коштує 250–300 грн. Як правило, він обладнаний регулятором витрат, який дозволяє змінювати інтенсивність та напрям припливного повітря.

У більшості випадків те, що в Україні вважається енергоефективним вікном, таким не є насправді. Енергоефективне вікно забезпечує проникність у приміщення сонячного випромінювання і пасивне опалення, необхідний повітрообмін, віддзеркалення і збереження радіаційної теплоти огороджувальних конструкцій у приміщенні та економію тепла. Економія енергії внаслідок установлення такого вікна становить близько 230 кВт·год/м² його поверхні за опалювальний період (0,197 Гкал/м² вікна).

Питома вартість такого вікна становить 1 600–1 800 грн/м².

Якщо можливість замінити вікна є, треба серйозно підійти до їхнього вибору, обрати не лише матеріал, а й склопакет, фурнітуру, дотриматись усіх правил установлення та експлуатації.

У нижченаведені таблиці проаналізовано переваги та недоліки різних типів вікон

За відсутності ж коштів на заміну вікон не варто забувати про те, що можна хоча б ретельно утеплити наявні вікна у спарених або окремих дерев’яних плетіннях. Це також може дати суттєвий енергозберігаючий ефект. Але для цього необхідно використовувати не канцелярський скотч, який ніякого зиску дати не може, а ущільнювачі у вигляді вовняного шнура або пористої гуми, які можна придбати в господарських магазинах. За результатами вимірювань, витрати інфільтраційного повітря у разі ретельного ущільнення вікна суттєво зменшуються (у 2–3 рази).

Разом із зменшенням витрат повітря скорочуються втрати тепла на нагрівання холодного повітря з інфільтрацією.

Кількість повітря, яке надходить через вікна, кг/м² вікна

Втрати тепла з інфільтрацією через вікно у дерев’яному плетінні з подвійними розділеними притулами (у % від загальних втрат)

Вікон "гарних та різних" багато. Можна купити та поставити нові, а можна дати друге життя своїм дерев’яним вікнам. Отже, вибір за вами!

17–18 березня експерти Проекту USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" (МЕР) провели у Києві перший навчальний семінар з питань інформаційної діяльності для персоналу ресурсних центрів підтримки ОСББ та використання джерел чистої енергії. Участь у заході взяли 29 представників ресурсних центрів з Вінниці, Запоріжжя, Кам’янця-Подільського, Києва, Краматорська, Луцька, Львова, Павлограду, Сум, Херсону та Хмельницького. Упродовж двох днів учасники семінару опановували навички ефективного спілкування та надання консультацій представникам різних цільових аудиторій: мешканцям багатоквартирних будинків, журналістам, чиновникам тощо. На семінарі розглядалися теми енергоефективності в багатоквартирних будинках, соціального захисту, житлово-комунальних програм, інвестицій та бізнес планування, зв’язків з громадськістю, юридичні та регуляторні питання щодо створення та управління ОСББ, та ін. Наступний навчальний семінар відбудеться наприкінці квітня у Дніпропетровську, а третій і завершальний – у травні в Кам’янці-Подільському.

ГЕОТЕРМАЛЬНУ ЕНЕРГІЮ може бути відновлено як тепло або електроенергію за допомогою різних технологій та для різного застосування по кожному виду. Геотермальне тепло можна постачати у мережі централізованого теплопостачання або використовувати для нагріву басейнів, теплиць або акваферм. В Україні геотермальна енергія практично не використовується

Виробництво електроенергії у Європейському союзі

Чиста потужність геотермальної електроенергетики всіх країн Європейського Союзу дещо збільшилася у 2012 р. (на 0,5% до 783 МВт (або на 4 МВт більше, ніж у 2011р.)). Це контрастує з валовим показником виробництва електроенергії, який трохи скоротився порівняно з 2011 р. (на 2,1%) до 5,8 ТВт∙год у 2012 р.

Геотермальна потужність Італії сконцентрована у двох основних зонах виробництва: Лардерелло, Травале-Радікондолі та Монте Аміата. "Терна" (управляюча компанія італійської електромережі) стверджує, що чиста потужність не змінюється з 2010 р., але вона стабілізувалася на рівні 728,1 МВт, тоді як виробництво дещо скоротилося (1,1%) з 5 654 до 5 592 ГВт∙год.

У Португалії геотермальні ресурси були залучені до виробництва електроенергії на архіпелазі вулканічних Азорських островів, а точніше, на острові Сан-Мігел. За даними Генеральної дирекції енергетики та геології чиста діюча потужність також стабілізувалася на позначці 25 МВт. Однак, виробництво електроенергії з геотермальних джерел серйозно постраждало у Португалії від витрат на технічне обслуговування та скоротилося на 30,5% порівняно з попереднім роком до 146 ГВт∙год у 2012 р.

У Франції більшу частину потенціалу високотемпературної геотермальної енергії містять заморські території: дві електростанції в Буянті, Гваделупі, з чистою потужністю 16 МВт. У наступні декілька років заплановане збільшення потужності на 20 Мвт. Генеральна дирекція енергетики та клімату визначила обсяг виробництва енергії цими електростанціями на рівні 51 ГВт∙год у 2012 р. Франція також має пілотну електростанцію з чистою потужністю 1,5 МВт в місцевості Сульц-су-Форе, де використовується геотермальна енергія гарячих сухих порід (петротермальна геотермія).

У Німеччині за даними AGEE-Stat, Робочої групи Міністерства екології зі статистики відновлюваної енергії, чиста встановлена геотермальна потужність зросла у 2012 р. на 4 МВт, оскільки запрацювала електростанція в Інсгаймі. Зараз у країні чотири геотермальні когенераційні електростанції в Інсгаймі, Ландау, Брухзалі в долині Рейну та в Унтергахінгу в Баварії. Таким чином, виробництво геотермальної енергії в Німеччині зростає і досягло 25 ГВт у 2012 р. (зростання на 31,6% порівняно з попереднім роком). У 2013 р. було введено в експлуатацію ще дві електростанції: в Дюрнхаарі (5,5 МВт) та Кірхштокаху (5,5 МВт), обидві у Баварії, при цьому номінальна електрична потужність зросла до 23,3 МВт. Німеччина збирається суттєво збільшити власну геотермальну потужність завдяки стимулюванню за допомогою привабливого пільгового тарифу (0,25 Євро/кВт∙год на двадцять років). Зменшення тарифу на 5% буде застосовуватися після 2018 року, що пояснює поточну популярність нових проектів з метою використання найкращого тарифу, доки термін його дії не завершився. У процесі спорудження зараз знаходяться близько десяти проектів у Німеччині загальною потужністю більше 36 МВт, ще більше знаходяться у стадії розробки. За даними Європейської ради геотермальної енергетики геотермальна електрична потужність Німеччини може зрости до 60-70 МВт до кінця 2015 р.

У 2020 р. очікується виробництво на рівні 10 ТВт∙год

Національні плани дій з відновлюваної енергетики дають прогнози, що електричне застосування геотермальної енергії повинно майже подвоїти її виробництво у 2020 р., тобто це буде 10,9 ТВт∙год при 1 613 МВт встановленої потужності. Для досягнення цієї мети не лише країни-виробники геотермальної енергії повинні значно збільшити наявні встановлені потужності (в Італії до 920 МВТ, у Німеччині до 298 МВт, у Франції до 80 МВт, у Португалії до 75 МВт), але й нові країни повинні розвивати власні сектори, серед таких країн Греція (120 МВт), Угорщина (57 МВт), Іспанія (50 МВт) та Словаччина (4 МВт). Здебільшого такого розвитку можна буде досягнути завдяки функціонуванню установок подвійного циклу.

Виробництво тепла з геотермальних джерел у Європейському союзі

Застосування низько- та середньопотенціальних термальних вод  

Потужність сфер застосування, прив’язана до прямого використання тепла (за винятком теплових насосів), в Європейському Союзі визначається на рівні 2 975,7 МВт у 2012 р. для відновлення енергії на рівні 660 тис. т.у.п. Такі оцінки випливають як з недавніх робіт експертів сектору, які зустрічалися на Європейському геотермальному конгресі (EGC 2013), так і з офіційних оцінок національних статистичних органів, яким допомагає EurObserv’ER, коли інформація є доступною. Статистика демонструє різке зростання порівняно з даними, опублікованими в останньому випуску огляду "Стан відновлюваної енергетики", і це пояснюється кращим підрахунком геотермальних потужностей, що використовуються в бальнеології, особливо в Італії.

Дані, опубліковані під час EGC 2013, мають переваги від розбивки цифр на три основних сфери прямого застосування тепла, а саме: теплові мережі, використання тепла в сільському господарстві та промисловості, а також в бальнеології та з іншими цілями – на останньому місці. На базі таких цифр та якщо ми додамо дані зі Словаччини, теплові мережі є основним використанням при 42,3% термальної потужності, що більше від використання в бальнеології (34,9%), сільському господарстві та промисловості (22,9%).

Класифікація EurObserv’ER теплових потужностей Європейського Союзу ставить Італію на перше місце з прямим використанням тепла (за винятком теплових насосів) у 778,7 МВт, з розбивкою на 400 МВт в бальнеології, 289 МВт в сільському господарстві та промисловості, 80,7 МВт в теплових мережах. На другому місці – Угорщина з 714 МВт (немає даних по розбивці), що на 60 МВт більше ніж у 2011 р. На третьому місці – Франція з тепловою потужністю 365 МВт, з яких 295 МВт – в теплових мережах, 50 МВт – в бальнеології, 20 МВт – в сільському господарстві та промисловості.  

Якщо ми подивимось на відновлення енергії, Італія залишається на першому місці (133,8 тис. т.у.п. за даними Міністерства економічного розвитку), за нею – Угорщина (120 тис. т.у.п.). На третьому місці – Франція (94 тис. т.у.п. за даними Служби спостереження та статистики Міністерства екології).

Низько- та середньопотенціальні термальні води: 2 631 тис. т.у.п. у 2020 р.

Короткий виклад ECN Національних планів дій з відновлюваної енергетики, опублікований у листопаді 2011 р., зазначає, що обсяг виробництва енергії на геотермальних установках повинен значно зрости до 2020 р., з очікуваним обсягом виробництва тепла у  2 630,7 тис. т.у.п., з проміжною ціллю у 1 348,1 тис. т.у.п. у 2015 р. Якщо такі цілі будуть досягнуті, вони потребуватимуть значних інвестицій у виробництво та теплові мережі. Вони також вимагатимуть політики стимулювання для надання чітких переваг геотермальному теплу перед теплом з викопних джерел палива, тобто політика має працювати на випередження на відміну від поточної політики. 

Потенціал використання в Україні

В Україні стартує спрощена система надання субсидій на житлово-комунальні послуги.
Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" (МЕР) спільно з Міністерством соціальної політики України (Мінсоцполітики) провели семінар "Нові механізми та можливості надання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг". Семінар відвідало понад 90-то працівників обласних департаментів соціального захисту населення Мінсоцполітики. Заступник Міністра соціальної політики Віталій Мущинін, директор Департаменту державної соціальної допомоги Мінсоцполітики Віталій Музиченко, а також експерти Проекту USAID МЕР ознайомили представників обласних департаментів соцзахисту з новою, спрощеною програмою надання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг, яка почне діяти з 1 травня 2015 року. На семінарі розглядалися та роз’яснювалися питання щодо механізму спрощеної процедури отримання субсидій на оплату житлово-комунальних послуг в умовах підвищення цін на енергоносії й тарифів, отримання даних та врахування доходів при наданні субсидій, організацію роботи органів соціального захисту для забезпечення відповідними послугами усіх категорій населення, які звернуться за допомогою.