3 лютого 2017 року Проект USAID "Муніципальна енергетична реформа в Україні" (Проект USAID) спільно  з депутатами Верховної Ради України провів брифінг за результатами поїздки до США з обміну досвідом щодо переходу до низьковуглецевого розвитку економіки. На заході було представлено досвід США у питаннях розвитку та впровадження зеленої енергетики та шляхи щодо практичного впровадження американського досвіду в Україні.

У роботі ОСББ, а тим більше – асоціації ОСББ, рано чи пізно постає питання про врегулювання відносин із провайдерами телекомунікаційних послуг. Останні користуються спільним майном багатоквартирних будинків для розміщення свого обладнання, підключають це обладнання до внутрішньобудинкових мереж електропостачання, використовують спільне майно в інші способи. Для таких дій потрібна належна правова підстава.



Загалом, право користування чужим майном може виникати з різних підстав і мати різний зміст. Відповідно, існують різні способи, в які забезпечується правова підстава для використання спільного майна багатоквартирного будинку "сторонніми" особами.

У випадку з провайдерами телекомунікаційних послуг маємо ту особливість, що користування спільним майном є обмеженим і невиключним. Тобто використання спільного майна багатоквартирного будинку провайдером не виключає доступу до цього майна ні співвласників, ні інших провайдерів. Так, наприклад, стояки (шахти) кабелів слабких струмів використовуються зазвичай одночасно кількома провайдерами. Для подібних випадків серед усіх передбачених цивільним законодавством правових підстав використання спільного майна найбільше підходить сервітут (право на користування чужим майном).

Сьогодні середньостатистичне ОСББ має кілька договорів про встановлення сервітуту з різними провайдерами. Зазвичай, такі договори укладаються за формами, які пропонуються самими ж провайдерами, і різняться між собою за змістом і основними умовами. Нерідко запропоновані провайдерами проекти договорів орієнтовані на суб’єкта підприємницької діяльності, не враховують особливостей роботи ОСББ як неприбуткових організацій, містять не надто вигідні для ОСББ положення.

Також нерідкими є випадки, коли перед ОСББ, яке виконує ремонт або модернізацію спільного майна (у тому числі енергоефективні заходи), постає проблема у вигляді хаотично розміщених мереж і обладнання операторів, які перешкоджають проведенню ремонту/модернізації. Переговори та пошуки механізмів впливу на операторів розтягуються на місяці, а необхідні будинку роботи тим часом не виконуються.

Зауважимо, що саме ОСББ – як представник співвласників – мало би визначати умови роботи провайдерів у будинку та пропонувати свою уніфіковану редакцію договору усім провайдерам.

Щоби допомогти ОСББ у вирішенні цієї задачі, ми розробили приклад договору про встановлення сервітуту, який і пропонуємо вашій увазі. Наш приклад розроблено з урахуванням практичного досвіду ОСББ – наших партнерів із різних регіонів України. Він у жодному разі не є догмою чи взірцем – скоріше, це "концентрат" основних положень, які можна доповнити в ході переговорів конкретного ОСББ із конкретним провайдером. Саме тому – зверніть увагу – запропонований приклад не містить окремих розділів "права і обов’язки сторін". Натомість він містить розділ "Зміст сервітуту", де ці права і обов’язки концентровано викладено у їхньому взаємозв’язку.

Підставою укладення договорів сервітуту є рішення загальних зборів ОСББ. За чинним законодавством саме збори повноважні прийняти рішення про встановлення сервітуту щодо спільного майна багатоквартирного будинку на користь юридичної або фізичної особи. Зборами ж надаються правлінню відповідні повноваження. Вашій увазі пропонуються зразки протоколів загальних зборів для двох випадків. Один – для  врегулювання відносин з вже присутніми в будинку провайдерами телекомунікаційних послуг, другий – для встановлення сервітуту на користь нового суб'єкта.

Сподіваємося, що запропоновані зразки документів допоможуть правильно оформити рішення співвласників про надання сервітуту, приклад договору стане відправною точкою для переговорів ОСББ із провайдерами. А кошти, отримані від плати за сервітут, об'єднання зможуть спрямувати до ремонтного фонду та використати на впровадження енергоефективних заходів.

Приклад договору про встановлення сервітуту

Приклад протоколу загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (старий провайдер)

Приклад протоколу загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (новий провайдер)

 

Якщо ви не маєте лічильника води, то обсяг її споживання визначається за нормами. Останні встановлюються органами місцевого самоврядування залежно від виду благоустрою житлового фонду (облаштування квартир санітарно-технічним обладнанням).

Для того, щоб платити тільки за ту кількість води, яку ви спожили, необхідно  мати можливість приладового обліку води.

Що таке лічильник води?

Лічильник води – це прилад, призначений для визначення кількості (об’єму) води, яка пройшла через водопровідну трубу за певний проміжок часу.

Види лічильників:

-   електромагнітні (індукційні) Принцип дії: вплив на потік електропровідної рідини (води) електромагнітним полем і вимірювання електрорушійної сили, що виникає в потоці за законом Фарадея, та пропорційна швидкості потоку води. Такі лічильники вимагають постійного електроживлення. Висока вартість. Малочутливі до забруднень води;

-   ультразвукові Принцип дії: у приладі генеруються ультразвукові сигнали, спрямовані вздовж потоку і назустріч йому, Різниця проходжень сигналів через потік пропорційна швидкості потоку. Такі лічильники можуть працювати як від мережі, так і автономного живлення. Менша чутливість до забруднень у воді внаслідок відсутності обертових частин. Компактні габарити, Висока вартість;

-   вихрові (вихроакустичні). Принцип дії: розташована в потоці призма викликає виникнення послідовних вихрових згустків (доріжка Кармана), відстань між якими пропорційна швидкості потоку. Ультразвукова фіксація чергування згустків перетворюється приладом у показники витрат. Такі лічильники потребують постійного електроживлення. Мають високу точність та вартість. Зазвичай використовуються у промисловості;

-   тахометричні (механічні). Принцип дії: крильчатка або турбіна обертається за рахунок руху потоку і передає обертання рахунковому механізму. Не вимагають електроживлення. Найбільш популярні у населення. Дешевше за всі інші типи.


Встановлення лічильників допоможе вам контролювати витрати води та заощаджувати до 30% коштів щомісяця.

Середня вартість тахометричного лічильника холодної води українського виробництва становить 150-250 грн.

Лічильники підлягають повірці один раз на 2-4 роки.

Питання обліку наданої споживачу води врегульовані:

– Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність".
– Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630.
– Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27 червня 2008 року за №190, зареєстрованих Міністерством юстиції України від 7 жовтня 2008 року за №936/15627.
– Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України (надалі – Правила 2), затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 липня 1995р. №30, зареєстрованими Міністерством юстиції України 21 липня 1995р. №231/767.

Відповідно до цих документів облік води здійснюється засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

АЕРАТОРНА НАСАДКА

Що таке аератор?

Ефективним способом зменшення витрат води на гігієнічні потреби є обладнання кранів і змішувачів  водозберігаючими насадками (аераторами). Принцип їхньої роботи полягає у змішуванні потоку води з повітрям. Об`єм струменя збільшується так, що ви не помітите будь-якої втрати комфорту від зменшення витрат води.  



Надаємо, що відповідно до ГОСТ 19681-94, витрата води в крані має дорівнювати 12 літрів на хвилину (л/хв.).  Але щоб нормально помити брудні руки − цього більше ніж достатньо – вистачило б і 6 л/хв. Таким чином, встановивши аераторну насадку на змішувач або душ, ми скорочуємо витрати води наполовину. Максимально ефективні аератори можуть зменшити  водоспоживання і більше − до 80%.

Окремі зразки аераторів здатні змінювати кут подачі води, що може бути дуже зручно для використання, особливо на кухні.

Види аераторів

Сьогодні на ринку представлена велика кількість аераторів.

Вони можуть відрізнятися:
-    призначенням: для душу або крана;
-    витратою води: від 1,5 л/хв. до 8 л/хв.;
-    типом струменя: з випуском звичного струменя або безліччю дрібних струмків (за типом душа).

Переваги аераторів:

-    повністю виключається засмічення змішувача;
-    підходять для всіх типів змішувачів;
-    не утворюють бризок;
-    термін служби – до 10 років;
-    невисока вартість (середня ціна 60-80 грн);
-    швидка окупність.

Купити аераторну насадку для економії води можна практично в будь-якому магазині сантехніки або в Інтернеті.

ПОСУДОМИЙНА МАШИНА

Підраховано, що середньостатистична українська сім'я витрачає на миття посуду понад 200 годин на рік. Доведено, що для економії води мити посуд потрібно в мисці або раковині, лише обполіскуючи його проточною водою.

Але найбільш економним варіантом у плані витрат води на миття посуду є посудомийна машина (ПММ). Її перевага перед ручним способом полягає в тому, що вода циркулює всередині самої машини, а не постійно зливається/набирається. Але при використанні ПММ необхідно пам'ятати, що найбільший економічний ефект вона дасть при повному завантаженні.

Посудомийки мають різні габарити. Чим менше машина, тим менше комплектів посуду в неї поміститься за один раз. Найменша посудомийка розрахована на 4 комплекти, а найбільша – на 15.

Переваги посудомийних машин

1.    Економія води. Особливо це важливо для тих, у кого встановлений лічильник води. Для звичайної посудомийки (бюджетний варіант) витрата води в економному режимі становить 10 л, а в інтенсивному режимі − 14 л.  У більш дорогих марках ці показники ще кращі. Тобто одним відром води можна помити 10-12 комплектів посуду.
Навіть дуже економна господиня, яка миє посуд під тоненькою цівкою або в заповненій раковині, навряд чи витратить на таке миття менше, ніж 40-50 літрів. При цьому, подальше зниження витрати води можливе виключно на шкоду якості миття. Таким чином, у наявності економія води як мінімум в 4-5 разів. Кожен цикл миття економить вам від 30 до 40 літрів, тобто, приблизно куб води на місяць, якщо мити посуд кожен день.

2.    Після миття посуд вже сухий. Не обов'язково його розкладати в спеціальні ящики для посуду.

3.    ПММ миє посуд у багато разів ретельніше, ніж це відбувається вручну. Секрет простий: висока температура (до 70°C) і високоактивні миючі засоби.  Посуд проходить ретельну обробку і дезінфекцію. Це особливо актуально, якщо в сім'ї є маленькі діти.

4.    Якщо придбати енергозберігаючу ПММ, то можна не турбуватися про споживану електричної енергії (витрати електроенергії становлять від 0,8 до 1,5 кВт·год за один цикл).

5.    Якщо у машини  є функція AQUA – Stop, то ви ніколи не затопите сусідів знизу.

6.    Якщо прилад має функцію "половина завантаження", то її використання стає ще вигіднішим.

Недоліки посудомийних машин

1.    Значна тривалість миття. Найбільш ретельні програми мийки тривають від 1,5 до 3 годин.

2.    У багатьох моделях ПММ немає функції блокування дверей. Для сім'ї з маленькими дітьми це може стати проблемою, оскільки діти можуть відкрити дверцята і вода витече на підлогу.

3.    Необхідно обполіскувати тарілки від великих залишків їжі перед завантаженням їх у ПММ.

4.    Деякі моделі машин, які мають низьку шумоізоляцію, видають при роботі гучні специфічні звуки.

Але, загалом, посудомийка — дуже корисна річ. Хоч вона і дорога, проте окупить себе вже за 3-4 роки (чим вищий у вас тариф на воду — тим швидше).

І не забувайте піклуватися про свою помічницю. Обов'язкова та регулярна процедура  - це підтримання чистоти посудомийної машини.

БІЛЬШЕ ПОРАД З ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ:

МЕТА

Мета практичного посібника, який розроблено фахівцями Проекту USAID, − допомогти українським містам у проведенні комплексного аналізу загальних характеристик та потенційних наслідків реалізації інвестиційних проектів. Ці проекти передбачено втілити під час впровадження Плану дій зі сталого енергетичного розвитку (ПДСЕР) у різних секторах міського господарства.

Комплексний аналіз виконується з використанням спеціальної розрахункової програми PRAIP: The Program for Ranking and Analysis of Investment Projects, методика роботи з якою детально описана у посібнику.

ЦІЛЬОВА АУДИТОРІЯ

-    представники органів місцевої влади;
-    працівники комунальних підприємств (теплопостачання, водопостачання та водовідведення, громадського транспорту, освітлення міста, озеленення та благоустрою тощо).

ДЕТАЛЬНІШЕ ПРО ПОСІБНИК:

Посібник "Основні положення роботи в розрахунковій програмі PRAIP: The Program for Ranking and Analysis of Investment Projects" складається з шести розділів та додатків.
 
У першому розділі надано загальний огляд можливостей та призначення програми PRAIP. Розглядаються два підходи, що застосовуються при розробленні ПДСЕР: підхід "зверху вниз": оцінювання обмежень та можливостей, які існують в місті для впровадження Плану дій, та підхід "знизу вверх", заснований на оцінюванні потреб території, де ПДСЕР реалізовуватиметься. Автоматизоване формування інвестиційної стратегії за конкретними секторами міського господарства дозволяє обрати оптимальний з усіх можливих шлях реалізації інвестиційних проектів (ІП). При цьому можна оцінити, чи має досліджуваний населений пункт достатній обсяг грошових ресурсів для втілення проектів, відповідно до наявної фінансової рамки.

У другому розділі розглядається структура програми PRAIP та програмне забезпечення, необхідне для її роботи. Наведено загальну блок-схему програми. У якості комп'ютерної оболонки для створення програми PRAIP обрано систему математичного моделювання Scilab. Важливими перевагами Scilab є відкритість для вільного розповсюдження (open source), безкоштовність, висока функціональність, адаптованість для вирішення оптимізаційних завдань тощо.  Детально описано, як відбуваються установка програми PRAIP на персональний комп’ютер користувача та підготовка програми до роботи.

У третьому розділі описується інтерфейс для роботи із вхідними даними інвестиційних проектів, який містить п’ять основних аркушів-вкладок:

1) Загальні дані
2) Індивідуальні показники проектів
3) Загальне фінансування проектів
4) Щорічна економія від реалізації проектів
5) Формат збереження результатів розрахунків

Наприклад, на 3-ій аркуш-вкладку вноситься інформація що ілюструє фінансову рамку з конкретного сектору комунального господарства, розраховану на прогнозований період реалізації усіх інвестиційних проектів, а також інформацію щодо прогнозованої тенденції зміни вартості інвестицій, необхідних для реалізації проектів згідно із ПДСЕР. Важливою є спроможність користувачів за допомогою програми оцінити обсяги економії, що має дати реалізація ІП при тому чи іншому підході до фінансування проектів.

Четвертий розділ описує виконання розрахунків у програмі PRAIP. Час роботи операційного блоку програми при виконанні розрахунків може варіюватися від 10 секунд до кількох хвилин, залежно від об’єму вхідних даних та потужності персонального комп’ютера користувача.

П’ятий розділ присвячений аналізу причин виникнення помилок та шляхів їхнього усунення. Може бути лише два типи помилок: "системні помилки", пов’язані з неправильним відображенням місцезнаходження файлів програми PRAIR, застарілими версіями операційної системи Windows, та "помилки вводу даних", спричинені некоректним введенням вхідних параметрів та характеристик досліджуваної множини ІП.

У шостому розділі йдеться про результати ранжування та розрахунків. Результати аналізу й ранжування ІП, а також усіх розрахунків систематизуються та формуються у спеціальний звіт та зберігаються у TXT- або XLS-файлі за вибором користувача.

Додаток містить приклад звіту з результатами розрахунків, сформований програмою PRAIP для громадських будівель міста Луцька в рамках реалізації ПДСЕР у 2015 році.

ОЧІКУВАНИЙ ВПЛИВ ПОСІБНИКА

Посібник стане у нагоді фахівцям комунальних підприємств і міських адміністрацій, що мають намір сприяти втіленню економічно та соціально доцільних енергоефективних проектів і заходів зі зменшення викидів парникових газів у довкілля. Застосування програми PRAIR уможливить значно скоротити витрати робочого часу користувача, знизити ймовірність допущення механічних помилок при виконанні громіздких та багатофакторних фінансово-економічних розрахунків. Таким чином посібник покращить якість Планів дій зі сталого енергетичного розвитку українських міст.

Для того, щоб контролювати свої витрати води та платити тільки за те, що ви спожили, необхідно встановити лічильники. Якщо їх не буде, то обсяг спожитої води визначатиметься за нормами, які встановлюються органами місцевого самоврядування залежно від виду благоустрою житлового фонду (облаштування квартир санітарно-технічним обладнанням).

Що таке лічильник води?

Лічильник води – це прилад, призначений для визначення кількості (об’єму) води, яка пройшла через водопровідну трубу за певний проміжок часу. 

Необхідно розрізняти:

- вузол комерційного обліку води (в народі - загальнобудинковий лічильник), що забезпечує загальний облік споживання  води в будівлі, її частині (під’їзді), обладнаній окремим інженерним вводом. Такі вузли обліку встановлюють на межі майнової (балансової) належності, яка визначає межу розподілу  інженерної мережі  між  оператором зовнішніх теплових мереж і  власником (співвласниками) будівлі. Ця межа, як правило, проходить по зрізу зовнішньої стіни будинку;

- вузол розподільного обліку (або квартирний лічильник), що забезпечує індивідуальний облік споживання  води в будівлях, де налічуються два та більше споживачів. 

Встановлення побудинкового комерційного обліку води є обов’язковою умовою згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" №2119-19 від 22.06.2017.


Види лічильників

-   електромагнітні (індукційні).  Принцип дії: вплив на потік електропровідної рідини (води) електромагнітним полем і вимірювання електрорушійної сили, що виникає в потоці за законом Фарадея, та пропорційна швидкості потоку води. Такі лічильники вимагають постійного електроживлення. Висока вартість. Малочутливі до забруднень води; 

-   ультразвукові . Принцип дії: у приладі генеруються ультразвукові сигнали, спрямовані вздовж потоку і назустріч йому, Різниця проходжень сигналів через потік пропорційна швидкості потоку. Такі лічильники можуть працювати як від мережі, так і автономного живлення. Менша чутливість до забруднень у воді внаслідок відсутності обертових частин. Компактні габарити, Висока вартість;

-   вихрові (вихроакустичні). Принцип дії: розташована в потоці призма викликає виникнення послідовних вихрових згустків (доріжка Кармана), відстань між якими пропорційна швидкості потоку. Ультразвукова фіксація чергування згустків перетворюється приладом у показники витрат. Такі лічильники потребують постійного електроживлення. Мають високу точність та вартість. Зазвичай використовуються у промисловості;

-   тахометричні (механічні). Принцип дії: крильчатка або турбіна обертається за рахунок руху потоку і передає обертання рахунковому механізму. Не вимагають електроживлення. Найбільш популярні у населення. Дешевше за всі інші типи.


Вузли комерційного обліку

Вузли комерційного обліку води належать власнику (є спільною власністю співвласників) будівлі. Вони приймаються виконавцем послуги з водопостачання та оператором зовнішніх інженерних мереж водопостачання на абонентський облік протягом 14 календарних днів із дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників).

Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою квартирних лічильників, та обсягу, розрахованого за нормою споживання для споживачів без квартирних лічильників. 

У разі наявності у будівлі  комерційних вузлів обліку гарячої, питної води, визначені за їх показаннями витрати води розподіляються між споживачами таким чином:

1) якщо приміщення всіх споживачів у будівлі оснащені квартирними лічильниками гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами згідно з показаннями квартирних лічильників.

Якщо виникає різниця між показаннями загальнобудинкового лічильника та обсягом гарячої, питної води, визначеним як сума показань квартирних лічильників, така різниця розподіляється відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів, спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

2) якщо жодне приміщення у будівлі не оснащене квартирними лічильниками гарячої, питної води, загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби) розподіляється між споживачами пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами;

3) якщо частина приміщень у будівлі оснащена квартирними лічильниками гарячої, питної води, а частина ні, то обсяг відповідної комунальної послуги, спожитий споживачами у приміщеннях, оснащених квартирними лічильниками, встановлюється у розмірі, визначеному за допомогою таких лічильників, а загальний обсяг спожитої у будівлі відповідно гарячої, питної води (крім обсягу, витраченого на загальнобудинкові потреби та споживачами у приміщеннях, оснащених квартирними лічильниками) розподіляється між споживачами без квартирних лічильників пропорційно до кількості осіб, які фактично користуються такими послугами.



Питання обліку наданої споживачу води врегульовані:

– Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22.06.2017 №2119-19;
 Законом України "Про метрологію та метрологічну діяльність", редакція від 02.08.2017 №1314-18; 
– Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. №630;
– Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань ЖКГ України від 27 червня 2008 року за №190, зареєстрованих Міністерством юстиції України від 7 жовтня 2008 року за №936/15627.
– Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 липня 1995 р. №30, зареєстрованими Міністерством юстиції України 21 липня 1995 р. №231/767.

Відповідно до цих документів облік води здійснюється засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

 

 

СВІТЛОДІОДНІ ЛАМПИ

За різними даними, від 13 до 20% світового використання електроенергії припадає на освітлення. Розвинені країни давно замислилися про енергетичну кризу, парниковий ефект і загрозу глобального потепління. Берегти енергію та ресурси стало вже не просто модно, а надактуально. І майбутнє технологій освітлення − за світлодіодними (LED) лампами.  Головні переваги LED ламп:

1. У стандартної лампи розжарювання 9597% випромінюваної енергії йде на обігрів довкілля. І лише 35% — власне на освітлення. ККД, як бачимо, мінімальний. У світлодіодної лампи все з точністю до навпаки — коефіцієнт корисної дії сягає 95%.

2. Термін служби стандартної лампочки — близько 1000 годин. Довговічність світлодіодних ламп може сягати 50 тис. годин (деякі виробники навіть говорять і про 100 тис. годин). У наших квартирах, коли світло в середньому увімкнене близько трьох годин на день, тривалість роботи LED-лампи обчислюватиметься десятиліттями!

3. Природність світла: спектр випромінювання ламп на основі світлодіодів близький до сонячного світла, але, водночас, цілком відсутні шкідливі для людини інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання. До того ж, світлодіоди можуть мати колірну температуру від "холодного білого" до "теплого білого".

4. Безпека для утилізації. Досить поширені компактні люмінесцентні лампи (часто їх низивають енергозберігаючими) містять мікроскопічну кількість ртуті (у 400500 разів менше, ніж у звичайному градуснику). Для споживача вона цілком безпечна — якщо розбилася компактна люмінесцентна лампочка (КЛЛ), досить на 5 хв. відкрити вікно й провітрити кімнату. Але коли йдеться про утилізацію кількох тонн люмінесцентних ламп, варто замислитися про екологічну складову питання. Світлодіодні ж лампи ртуті не місять взагалі.

5. А ще можна згадати про вібро- та ударостійкість, зумовлені відсутністю нитки розжарення та скляних колб.
Споживана потужність світлодіодів — щонайбільше 20 Вт.



Порівняйте основні характеристики лампочок:

Тип лампочки

Розжарювання

Люмінесцентна

Світлодіодна

Світловіддача

10-22 лм/Вт

40-70 лм/Вт

75/150 лм/Вт

Індекс передачі світла

100

Більше 60-85

Більше 80-90

Строк служби

1 тис. год

8-16 тис.год

50-100 тис. год

 

Вартість світлодіодних ламп, безумовно, вища, ніж у її "родичів". Ціни на такі лампи починаються від 50 грн до 250 і більше. Ціна залежить від технічних характеристик лампи. Пояснюється це просто. LED-лампа — це не лампа у звичайному розумінні, це електронний прилад, що складається з десятків технологічних елементів. Та коли постає питання про якість світла, про довговічність приладу, про економність — тут у LED-лампам конкурентів немає. З часом ціни на цей товар будуть знижуватися та LED-лампи стануть більш доступними для населення.

За даними Державної науково-технічної програми зі світлодіодного освітлення, за умови повного переходу економіки України на світлодіодне освітлення до 2020 року, буде досягнуто такої економії електроенергії, що вивільняться 11 блоків теплових електростанцій або п’ять блоків АЕС, це дозволить зменшити викиди вуглецю в атмосферу на 5,3 млн т.

В умовах зростання тарифів на електроенергію питання її економії та підвищення енергоефективності її використання набуває все більшої актуальності. Світлодіодні лампи уможливлюють отримання природного, безпечного та екологічного світла за рахунок меншої кількості спожитої електроенергії – і, відповідно, менших грошей з наших гаманців. А служитимуть вони нам яскраво та довго!


ДАВАЧІ РУХУ

З огляду на постійне зростання тарифів на електроенергію, кожен із нас шукає різні способи її економії. Одним із таких способів є використання нескладних приладів − давачів руху. Найчастіше їх можна побачити в тих приміщеннях, де люди переюувають нетривалий час, наприклад, у коридорах, на сходах тощо.

Як працює давач руху

Ще зі школи ми знаємо,  що будь-яке тіло, температура поверхні якого перевищує температуру абсолютного нуля (-273 К), випромінює тепло. 

Основний принцип роботи давача руху – це безперервний контроль в зоні спостереження за інфрачервоним випромінюванням. Найголовніше при цьому − щоб людина рухалася, і щоб температура її тіла відрізнялася від температури навколишнього середовища мінімум на п'ять градусів Цельсія.

Використовувати давачі руху можна як всередині будівлі, так і на відкритій території. У житлових приміщеннях давачі руху найчастіше використовують для автоматичного керування освітленням. Зручність полягає в тому, що вже не потрібно натискати на вимикачі, щоб спалахнуло світло.

Існують більш потужні давачі руху, які застосовуються для включення прожекторів. Такі давачі розраховані на оптимальну потужність навантаження 500 Вт і їх можна монтувати за межами приміщення.

У кожному давачі руху можна змінити налаштування, яких зазвичай три:

1. Часовий інтервал відключення. Ця функція необхідна для того, щоб задати час з моменту останнього виявлення рухів, який може коливатися від 5 секунд до 10 хвилин.
2. Рівень освітленості. Ця функція необхідна для того, щоб контролювати роботу давача у світлий і темний час доби. Давач сам визначає рівень освітленості і спрацьовує, якщо рівень нижче граничного.
3. Рівень чутливості. Чим вища чутливість давача, тим краще він реагує на рухи.

Як правильно вибрати давач руху

Спершу, треба визначити таке:

 - де застосовуватиметься давач: якщо на вулиці, то під відкритим навісом або в закритому приміщенні. Від цього залежить вибір способу кріплення і ступінь захищеності. Існують давачі руху вологозахищені і пилозахищені. Вони можуть бути навісними на кронштейнах або вбудованими;

- яка потужність електрообладнання. Давачі руху можуть мати різну потужність споживання: від 200 Вт і більше. Так, давач може бути встановлений для однієї лампи денного світла або для кількох більш потужних приладів. Залежно від цього монтаж та габаритні розміри давача руху змінюються;

- якою є зона спрацювання. Зауважимо, що давачу теплового випромінювання, підвладна лише видима зона. Наприклад, скло перешкоджає проходженню теплового випромінювання, отже, контрольована зона зменшується;

- який має бути точний час вмикання і вимикання приладу. Це необхідно, наприклад, у довгому коридорі з декількома давачами руху. Тобто людина має встигнути дійти до наступного приладу, поки працює попередній;

- кут сприйняття приладу. Інфрачервоні давачі руху мають кут огляду від 180° до 360°. Давачі руху, які мають кут 180°, в основному призначаються для реагування на вхід і вихід. Їх монтаж здійснюється на стіну.

Яку економію дає використання давачів руху



Використання вимикачів освітлення з давачами руху  забезпечує найбільший економічний ефект на сходових площадках і в під’їздах будинків.  Давачі руху "бачать" людину, що виходить із ліфту або з квартири і на час перебування її на площадці вмикають світло тільки на цьому поверсі. На інших поверхах освітлення не вмикається.

Застосування давачів руху, які керують процесами вмикання освітлення на поверхах, дає можливість заощадити до 95% електроенергії та зменшити витрати на освітлення місць загального призначення у 15–20 разів.

Купити ці прилади можна в магазинах електротоварів та в Інтернеті. Вартість давачів руху для керування освітленням коливається від 100 до 300 грн.


БІЛЬШЕ ПОРАД З ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ:

Природний газ є одним із найважливіших енергоресурсів в Україні. Більше того, він є дефіцитним та високовартісним ресурсом: значну частку природного газу Україна вимушена купувати за кордоном.

В основному, природний газ у нашій країні спалюється у великих котельнях або індивідуальних котлах для потреб опалення будинків та квартир. Але близько 35% газу споживається для приготування їжі та гарячої води населенням у побуті.

Великі промислові та комунальні споживачі обов'язково оснащуються високоточними вузлами обліку природного газу. Споживачі, що мають у своєму будинку чи квартирі газовий котел чи газовий водопідігрівач ("колонку"), на сьогодні також вже мають газові лічильники, а тому платять лише за спожитий газ. Водночас споживачі, в яких встановлена лише газова плита, у більшості випадків не мають газового лічильника, а тому сплачують за нормою, яка встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).


Газовий лічильник

На разі встановлення лічильників газу побутовим споживачам активно стимулюється державою. Зокрема, відповідно до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", визначені чіткі терміни та джерела фінансування встановлення лічильників газу.

Навіщо встановлювати газовий лічильник?
 
Встановлення побутового лічильника газу



1. Необхідність обліку спожитого природного газу як енергетичного ресурсу.

Ми вже звикли до оплати послуг електропостачання та водопостачання за показами лічильника. А колись і ці комунальні послуги також сплачувались за усередненою нормою. Встановлення вузла обліку реалізує правило "Плати за спожите", і природний газ не є виключенням.

2. Можливість встановити лічильник газу, безкоштовно.

Закон України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" передбачає встановлення лічильника та виготовлення проектної документації за рахунок місцевої газорозподільчої організації, тобто абсолютно безкоштовно для споживача газу. І такою можливістю не варто нехтувати, оскільки за власний кошт ці роботи обійдуться приблизно у 3500 грн.

3. Завищені норми споживання газу.

За останні 4 роки норма витрат природного газу на одну людину змінювалася 4 рази.  



Зміна норм споживання газу на одну людину

Звичайно, витрати природного газу, навіть для приготування їжі для однієї людини, залежать від багатьох чинників, але, як показують практичні вимірювання, в середньому такі витрати становлять 3–3,5 м3 газу на одну особу на місяць. І ця величина має тенденцію до зменшення, оскільки все частіше споживачі, особливо молодь, харчуються не вдома, а отже використовують менше газу. Приготування гарячої води для чаю чи кави переважно відбувається в електричних чайниках, і це теж зменшує споживання газу.

Якщо ваш будинок не приєднаний до системи гарячого водопостачання (ГВ) і у вас не встановлено газового водонагрівача, то постачальник газу вважає, що гарячу воду (для побутових  потреб) ви грієте на газовій плиті і закладає відповідні витрати газу у збільшену норму. Але сьогодні більшість таких споживачів мають електричні водонагрівачі (бойлери) і для підігріву води споживають не газ а електричну енергію. Тож якщо у вас установлений електричний бойлер і немає газового лічильника, то ви сплачуєте двічі: за спожиту електроенергію та неспожитий газ. У такому випадку, встановлення газового лічильника дозволяє зменшити витрати на оплату газу практично у 2,5 рази.

Крім того, відповідно до діючого законодавства, якщо побутовий споживач, який не забезпечений лічильником газу, відмовляється від його встановлення за рахунок Оператора (місцевої газорозподільної організації), фактичний об’єм спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу побутовому споживачу за відповідний календарний місяць визначається вже не за нормами, а за граничними об’ємами споживання природного газу населенням, визначеними у "Кодексі газорозподільних систем" прийнятого Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 р. І такі граничні норми практично у два рази більші за раніше діючі.

4. Можливість економити витрати газу і сплачувати менше.

Мабуть, більшість із нас знають правило: велику каструлю став на великий пальник, а малу – на малий. Таке просте правило дозволяє суттєво економити природний газ. Крім того, на ринку посуду зараз є широкий вибір кухонного приладдя, що завдяки своїм матеріалам, конструкції, формі та розмірам дозволяє зменшувати витрати природного газу. Після встановлення лічильника газу не лише ваше сумління, а й ваш гаманець відчують позитивний ефект від використання такого посуду.

Існують заходи з економії які абсолютно не вимагають капіталовкладень. Наприклад, правильно обирати потужність та розміри пальника для ваших потреб, під час приготування їжі, наливати у чайник лише стільки води, скільки вам потрібно тощо. Дотримання всіх цих правил дасть змогу зменшувати витрати газу у вашій сім'ї, а відтак і сплачувати за нього менше завдяки точному визначенню витрат газу лічильником.



Газова плита, на перший погляд, є простим пристроєм. Але насправді в ній відбувається складний технологічний процес змішування природного газу з повітрям для його подальшого горіння. І саме від якісного перемішування газу та повітря та їх кількості залежить ефективність спалювання газу, а отже, і кількість газу, що при цьому витрачається. Забагато повітря – ефективність плити падає, замало – падає, зависокий чи занизький тиск газу – теж падає. Сучасні газові плити мають ефективність близько 45%. Але відхилення тиску газу від номінального може зменшити цей показник практично у 2 рази − до 25%. Тож ще одним способом економії газу є правильне налаштування газової плити. І газовий лічильник дозволяє це зробити максимально просто. Вам достатньо увімкнути пальник плити на максимальну потужність, заміряти витрати газу і порівняти їх із паспортними. Якщо ви помітили суттєве відхилення, варто викликати спеціаліста.

Якщо з якихось причин ви тимчасово не проживаєте у квартирі чи будинку і не споживаєте газ для побутових потреб, то з лічильником і сплачувати вам за нього не потрібно. У разі ж відсутності лічильника вам все одно доведеться сплачувати за нормою.

5. Можете залишитись взагалі без газу!

У тому ж Законі, що встановлює граничні норми споживання газу визначені терміни забезпечення побутових споживачів вузлами обліку газу. Для споживачів, обладнаних лише газовими плитами, – це 1 січня 2018 р. А що далі? Якщо лічильник не був встановлений з вини газопостачальної організації, облік здійснюватиметься за нормами споживання до моменту його встановлення. Якщо ж з вини чи відмови споживача, то газопостачальна організація має юридичне право припинити надання послуги з газопостачання і від'єднати вас від газових мереж.

Якщо ви вирішили не чекати безкоштовного встановлення, ви можете встановити лічильник за власні кошти.

Порядок встановлення індивідуального лічильнику газу (джерело: svoeteplo.org)

1. Власник квартири подає письмову заяву про встановлення газового лічильника до газопостачальної організації. Він додає до заяви перелік необхідних документів: документ, що засвідчує особу споживача (паспорт або документ, що його замінює), довідка про присвоєння ідентифікаційного коду (за наявності), документ, що підтверджує право власності на квартиру/приватний будинок або право користування ними.

2. Власник квартири вибирає підрядника зі встановлення газового лічильника. Як правило, лічильник газу встановлює газопостачальне підприємство. Але можна звернутись також до інших підприємств, які мають необхідні ліцензії і дозвіл на виконання таких робіт. Власник квартири і компанія-фахівець зі встановлення газового лічильника підписують договір на підрядні роботи.

3. Підрядник відвідує квартиру, щоб розробити індивідуальний проект встановлення і порекомендувати тип і потужність лічильника. На цьому етапі власник квартири вибирає тип і розмір лічильника.

4. Власник квартири купує лічильник для встановлення. Зверніть увагу, що купувати треба тільки ті лічильники на газ, що є у списку зареєстрованих лічильників занесених до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

5. Власник квартири забезпечує доступ до газової труби: відсуває меблі, знімає навісні полиці, тобто прибирає все, що може перешкоджати проведенню монтажних робіт.

6. Компанія-підрядник приходить і монтує лічильник на газ. Місце монтажу лічильника визначається ще на етапі індивідуального проекту і регулюється такими нормами:
– встановлення газового лічильника йде на висоті 1,6 метра;
– у паспорті лічильника вказана відстань його від газового обладнання (плити, колонки, котла). Якщо раптом вона не вказана, то має складати не менше 0,8 метри;
– відстань між стіною і лічильником має бути не менш 3-5 см.

7. Власник квартири приймає роботу і підписує Акт виконаних робіт. Після встановлення газового лічильника виконавець робіт зобов’язаний видати замовнику акт та розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання робіт (їх потрібно надати газопостачальному підприємству чи ЖЕКу – з ким укладено договір на постачання газу та обслуговування газового обладнання).

8. Газопостачальна організація проводить пломбування лічильника. Власник квартири отримує на руки відповідний акт і розрахунковий документ. Коли лічильник буде опломбований представником газопостачального підприємства, споживачу можна буде оплачувати за використаний газ за показами лічильника.

Згідно із пунктом 23 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.99 №2246, споживач несе всю відповідальність за збереження та цілість встановлених у них лічильників газу і пломб на них.

9. Власник квартири складає договір із газорозподільною організацією. Для цього йому знадобиться а) паспорт; б) ідентифікаційний код; в) технічний паспорт на будинок/квартиру; г) документ, що підтверджує право власності на квартиру/будинок; д) в разі наявності пільг – документи, які підтверджують право на пільги.

10. Тепер ви платите тільки за спожитий вами газ.

11. Газорозподільна організація проводить повірку лічильника через 5-8 років.

Якщо ви помітили порушення в роботі, несправності, виявили зовнішні пошкодження лічильника або у вас виникли сумніви щодо достовірності його показань, негайно повідомте про це газопостачальне підприємство.

 

Цей матеріал присвячуємо питанням життя за новим законом тих багатоквартирних будинків, співвласники яких ще не створили ОСББ і поки не планують скористатися перевагами такого  об’єднання.


1. ХТО УТРИМУЄ БУДИНКИ З 1 ЛИПНЯ?

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" не передбачає автоматичного припинення договорів про утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що були укладені раніше. Більше того, пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень закону передбачає, що "послуги з утримання такого будинку надає суб’єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом" - до визначення співвласниками форми управління багатоквартирним будинком або обрання органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах управителя. 

Слід також звернути увагу на те, що Закон України "Про житлово-комунальні послуги" на разі не зазнавав змін в частині правового регулювання надання послуг із утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, і права та обов’язки сторін, передбачені цим законом та укладеними відповідно до нього договорами, зберігають чинність у повному обсязі.

2. ЯК ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ СПІВВЛАСНИКАМ?

Взагалі-то, стаття 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" детально регулює порядок прийняття рішень співвласниками, тож немає сенсу ще раз переписувати тут її зміст.

Однак слід звернути увагу на те, що ч.7 ст.10 згаданого закону передбачає складання протоколу зборів співвласників за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики. Така форма протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку вже розроблена і затверджена наказом Мінрегіону від 25.08.2015 р. № 203. Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 109 затверджено також і Порядок зберігання протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та розміщення інформації про рішення, прийняті такими зборами.

3. ЧИ МОЖНА ПОМІНЯТИ ЖЕК, НЕ ЧЕКАЮЧИ ВНЕСЕННЯ ЗМІН У ЗАКОН ПРО ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ?

Змінити виконавця послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (ЖЕК), не чекаючи  "Про житлово-комунальні послуги", можна вже й зараз ‒ доки Закон України "Про житлово-комунальні послуги" передбачає таку окрему послугу.

Звертаємо увагу на те, що передбачений ч. 2 ст.10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" перелік рішень, які можуть приймати збори співвласників, не є вичерпним. Отже, співвласники можуть приймати абсолютно будь-яке рішення щодо свого будинку ‒ в тому числі й щодо зміни виконавця послуги з утримання.

Проте може виникнути питання щодо підстав припинення договорів із попереднім виконавцем ‒ адже, як уже зазначалося вище, останній продовжує надавати послуги доти, доки співвласники не визначать форми управління будинком. Тому співвласникам необхідно одночасно з прийняттям рішення про визначення іншого виконавця прийняти рішення або про визначення його ж і управителем, або про самостійне управління багатоквартирним будинком. Також можна і просто прийняти рішення про самостійне управління багатоквартирним будинком, без обрання будь-якого нового "ЖЕКу" (такий варіант, імовірно, може бути прийнятним для невеликих будинків).

Підсумовуючи сказане, у співвласників є такі варіанти стосунків із попереднім ЖЕКом:

1. Якщо він їх влаштовує ‒ зібратися на збори й визначити цей ЖЕК управителем.

2. Якщо ЖЕК не влаштовує:

а) прийняти рішення про визначення нового виконавця і одночасно рішення про визначення його управителем;

б) прийняти рішення про визначення нового виконавця і одночасно рішення самостійне управління багатоквартирним будинком;

в) прийняти рішення про самостійне управління багатоквартирним будинком і взагалі відмовитися від послуг будь-яких ЖЕКів.

Частина такого дорогого нині тепла, яке надходить в наші домівки, втрачається через стіну за опалювальними приладами – батареями (або радіаторами). Фактично батареї гріють цеглу або бетон зовнішньої стіни, а не тільки повітря в кімнаті. Якщо батарея встановлена в ніші – то ці втрати зростають ще на 3-4%.

Істотно знизити теплові втрати зарадіаторними ділянками стін дозволяє встановлення тепловідбивних екранів. Такий екран ізолює ділянку стіни розташовану за опалювальним приладом. Для цього використовуються матеріали з низьким коефіцієнтом теплопровідності та з одностороннім фольгуванням. Матеріалом може бути, наприклад, алюфом (українського виробництва), вартість якого 20-40 грн/м2 залежно від товщини. 



Тепловідбивний екран за батареєю

Встановити його легко – акуратно розмістіть фольгований утеплювач між батареєю та стіною і рівномірно розправте. Краї закріпіть за допомогою клейкої стрічки або клею.

Пам’ятайте, що екран має виступати за батарею на 10-15 см з кожного боку. Не забувайте також періодично очищати екран від пилу: запилена фольга втрачає свої тепловідбивні властивості.

Встановлення тепловідбивного екрану дає можливість зменшити втрати теплоти зарадіаторною ділянкою на 2,5%.

Тепловідбивні матеріали продаються зараз усюди: і в будівельних гіпермаркетах, і в невеликих господарських магазинах, і на ринках, і в Інтернеті.

 




 
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Для того щоб система опалення функціонувала якнайефективніше, її оснащують автоматичним регулюванням.



Автоматичний регулятор побутового котла

Автоматика дає можливість підтримувати комфортну температуру в приміщенні, в той час як коливання температури під час опалювального сезону доволі відчутні. До того ж таке регулювання дозволяє заощадити значну кількість ресурсів, необхідних для опалення будинку, а економія на обігріві будинку може складати до 12%.

Сучасні побутові котли оснащуються вбудованою системою керування – модулем автоматики. Зазвичай, такі модулі включають у себе мінімальний, але весь необхідний арсенал засобів для керування роботою та безпекою котла.

Говорячи про додаткову автоматику котла, варто зазначити, що це той випадок, коли аксесуар є важливою частиною самої системи. Саме зовнішній регулятор дозволяє системі опалення та підігріву води працювати максимально ефективно, більш чутливо, адаптуючи їх під індивідуальні потреби користувачів. Сучасні регулятори мають привабливий дизайн та встановлюються у гармонії з інтер’єром вашого будинку. Також вони зручні у користуванні: керування котлом та вся необхідна інформація виносяться на дисплей.

Асортимент регуляторів дуже великий, але всі вони поділяються на дві основні групи:


КІМНАТНІ


Керують системою, в залежності від температури приміщення. Тобто при зміні температури в кімнаті відбувається вмикання або вимикання котла.

 
ПОГОДОЗАЛЕЖНІ

У даному випадку автоматичне регулювання здійснюється у залежності від температури зовнішнього середовища.


За своїми функціями регулятори бувають простими, які підтримують тільки одну, встановлену температуру та складними – з тижневими програмами, що дозволяють задавати параметри для кількох добових режимів. Функція "відпустка" запускає обігрів будинку безпосередньо перед поверненням додому, а програма "один день не вдома"/"один день вдома" - є дуже зручною для активних людей, які цілу добу можуть перебувати за межами дому.

Підводячи підсумок, ще раз хочеться підкреслити: регулятори – це не просто гарний аксесуар з підсвіткою, а дуже важливий елемент системи, який відповідає за ефективне функціонування та безпеку.

 

Економічна та політична ситуація у світі безпосередньо впливає на формування ціни та умов постачання в Україну енергоносіїв із інших країн і, отже, й на енергетичну безпеку нашої держави. Зменшення залежності України від імпорту природного газу, а згодом і повна відмова від нього можливі за активного використання альтернативних джерел енергії (АДЕ).

Замістити природний газ для опалення помешкань можливо біомасою (дрова, торф, тріска, пелети та ін.). Проаналізуємо, за яких умов доцільне впровадження твердопаливних котлів і камінів та на що необхідно звернути увагу, щоб отримати максимальний ефект від переходу на тверде паливо не тільки у масштабах держави, а й для кожного споживача.

   
Камін з водяним контуром

Біомасу відносять до місцевого виду палива. Її вартість напряму залежить від доступності для використання, оскільки транспортувати біомасу на великі відстані економічно недоцільно.